Вас вітає практичний психолог

КЗДО КТ №306 КМР

Дистанційна психологічна підтримка       

03.12.2023

29.11.2023

27.11.2023

24.11.2023

•  привернути увагу суспільства до проблем подолання насильства у сім’ї, жорстокого поводження з дітьми, а також наслідків сексуального насилля спричиненого конфліктом (СНПК) і захисту прав жінок

• збільшити розуміння та обізнаність про всі форми насильства

• популяризувати цінності ненасильства, толерантності та взаємної поваги.

На сьогодні насильство є невід'ємною складовою людського суспільства.

Саме тому, більше 20 років міжнародна спільнота підтримує акцію «16 днів проти насильства».
З 1991 року Україна та громадяни і громадські організації з більш ніж 100 країн світу активізують з 25 листопада до 10 грудня свої зусилля заради об’єднуючої мети.

27.10.2023

23.10.2023

Четвер 19.10.2023

19 жовтня 2023 року на базі КЗ КЗДО №120 Металургійного району відбувся міський семінар-тренінг для практичних психологів закладів дошкільної освіти на тему «Розвиток «soft skills» у майбутніх першокласників», учасниками якого стали 35 фахівців служби.

Середа 18.10.2023

Четвер 12.10.2023

10.10.2023 - День ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ'Я

П'ятниця 06.10.2023

Четвер 05.10.2023

Сім способів боротьби зі СТРЕСОМ, яким потрібно навчити дитину

Перше - це навчити малюка розрізняти і називати свої почуття. Дитина повинна усвідомлювати, що вона відчуває в даний момент. Страх, образу, біль, злість або щось інше. Це допомагає знизити накал емоцій і зняти відчуття паніки. Вчіть дитину і вчіться цього самі. З незвички це не так-то просто.

Друга корисна навичка - це вміння висловлювати свої почуття. Тобто якщо злишся, потрібно сказати про це, можна потопати ногами, стиснути кулаки. Якщо прикро, МОЖНА заплакати. Коли страшно, МОЖНА за маму сховатися, взяти її за руку.

Третє непогане вміння - перемикатися на щось приємне. Якщо стресова ситуація затягнулася - знайдіть те, що може відволікти дитину. Це може бути гра, прогулянка в лісі, катання на атракціонах, якісь солодощі, спів. Разом з дитиною пошукайте такі відволікаючі моменти і активно використовуйте їх, коли потрібно переключитися.

Четверте - це вміння просити про допомогу. Якщо дитина не справляється сама зі стресовою ситуацією, дуже важливо, щоб вона вміла попросити кого-небудь про допомогу. Якщо вона загубилася в торговому центрі - може попросити когось із дорослих допомогти, якщо навалилося багато завдань в школі - можна підключити батьків, якщо просто дуже страшно йти до лікаря - прохання піти разом з нею дозволить відчувати підтримку і допомагає впоратися зі стресом.

П'ятий навик - здатність не зависати в емоціях, а спрямовувати енергію на дію. Як тільки виникла стресова ситуація, ви допомагаєте дитині усвідомити і висловити свої почуття. А потім разом з ним шукаєте шляхи виходу з цієї ситуації. Що нам потрібно зробити, щоб ця ситуація не була такою важкою? Виділяєте кілька кроків і починаєте втілювати.

Шосте - вміння розставляти пріоритети. Якщо стресова ситуація затягнулася і посилюється все новими і новими складнощами, то необхідно навчити дитину розставляти пріоритети. Якщо багато завдань в школі, плюс ще гуртки та секції, плюс сварка з найкращим другом, та ще й до бабусі обіцяв поїхати на вихідні, то стрес буде наростати як снігова куля. Вчимо дитину говорити: «Стоп!» А далі розставляти завдання за ступенем важливості і невідкладності. Тому що встигнути відразу все неможливо, і цей навик неодноразово стане в нагоді в дорослому житті.

Сьоме - програвати стресові ситуації заздалегідь. Якщо ви знаєте, що дитині доведеться зіткнутися зі стресом при поході до зубного, при адаптації в садку або школі. Такі ситуації добре б програвати заздалегідь. Разом з дитиною придумайте гру, в якій буде така ситуація, експериментуйте з варіантами поведінки, промовляйте почуття, які відчувають герої гри, запитаєте дитини, як можна допомогти героям впоратися з такою ситуацією. Все це зробить складну ситуацію не такою лякаючою, так як в грі дитина вже отримує навик подолання стресу в таких моментах.

Всі ці способи добре б опанувати і дорослим, так як складно навчити дитину тому, чого не вмієш сам. А мистецтво справлятися зі стресом додає нам впевненості в собі!

Середа 04.10.2023

Вівторок 03.10.2023

Що таке СЕПАРАЦІЯ?

Сепарація – це природній поступовий процес психологічного та фізичного відокремлення дитини від батьків, який починається із трьох років. До цього віку встановлюється зв’язок із турботливим дорослим, створюється відчуття безпеки й довіри.

Сім’я – це місце, де ми отримуємо любов, турботу, встановлюємо перші міцні стосунки, розуміємо, що світ надійний і з нами все буде добре. У теорії прив’язаності є така ідея, що треба «насититися» базовим зв’язком, а потім відійти, щоб досліджувати зовнішній світ.

Сепарація відбувається в підлітковому періоді, рідко це буває плавно. Підлітковий бунт полягає в тому, що «хороші» батьки стають «поганими». Різке відокремлення має на меті встановити, хто який є. Але це трошки чорно-біле мислення – ділити все на два табори. Сепаруватися плавно можна, усвідомивши, що я і хороший, і поганий. І люди довкола мене також такі.

Понеділок 02.10.2023

Як зрозуміти, що дитина в стресі і потребує допомоги?

Діти реагують на стрес по-різному: хтось одразу говорить про свої переживання батькам, а деякі діти з різних причин придушують свої почуття. Це може бути через сором, страх засмутити дорослих, бажання бути сильними.

Постійний стрес у дітей може мати серйозні і довгострокові наслідки: проблеми зі здоров’ям, психічні розлади, труднощі в спілкуванні й навчанні. Стрес може призводити до небажаних поведінкових змін, як-от вживання алкоголю, агресивна поведінка чи суїцидальні думки.

Важливо показати дітям, що вони завжди можуть говорити про свої почуття і вони не самі в цьому. Допомога від батьків, друзів та фахівців буде корисною для дітей, які переживають стрес.

Здається, наша витримка пройшла вже стільки випробувань, але знову потрясіння, вчергове реальність не впихується у наше "вікно толерантності" — зону, в якій можна добре керувати своїми емоціями та давати раду стресу. Бо те, що відбувається, в корені дике...

Ці й наступні дні ми ще будемо проходити усвідомлення масштабу втрати, масштабу змін, і, ймовірно, буде на серці важко.

Щоб допомогти собі та не впадати у стан заціпеніння:

• зробіть 15-20 маленьких ковтків води/чаю у спокійному ритмі
• спробуйте подумки описати, що ви бачите навколо себе, чуєте, який відчуваєте запах
• вийдіть на прогулянку
• будьте з іншими людьми. Взаємодопомога зараз — це основа, в ній — наша сила пройти через труднощі.

Концентрація болю, гніву, розпачу, ненависті – величезна. А за піком емоцій, ми знаємо, іде спад, тож ймовірно у найближчі дні ви будете відчувати сильну втому. Допоможіть собі відновитись, щоб далі мати змогу працювати і одного дня на власні очі побачити як згине рф.

Наша країна переживає неймовірний біль, але у нас всередині є неймовірна сила. Ми зможемо пройти і це, навіть якщо зараз важко уявити як.

"Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці...", згине _рф , а УКРАЇНА - ні!

Я не знаю, скільки дітей зараз евакуюються, в якому стані дорослі. Чи є у них можливість читати. На всяк випадок, згрупувала необхідне. І знайшла матеріали, які ми з UNICEF Ukraine робили ще в лютому 2022 року, тому в інфографіці є неактуальні пункти, зараз їх змінюють.

Головне:

Дітям - при евакуації - написати імена та телефони близьких. (Я доньці писала маркером на ручці і готувала бейдж).

Якщо є можливість, взяти улюблену іграшку. Чи зробити в дорозі (прості ідеї: 1. іграшки з хустинки https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=5446106922089535&id=100000708430176

2. іграшка з шкарпетки https://www.facebook.com/svetlanaroyz/posts/5434645453235682)

Дати в руки щось, що можна тримати (за що триматись), дати над чимось контроль.

Пояснювати - ми разом, ми їдемо в безпеку.

Бути готовими витримати різні емоції дітей без осудження

Відповідати на запитання. Дітям потрібна інформація. Але не показувати відео та фото руйнувань.

Проговорити правила, що мають бути в дорозі.

Підтримувати близькість.

Далі докладно:

Як пояснити, що таке евакуація та для чого родині лишати дім?

«Ми робимо все можливе, щоб ти був/ла у безпеці. І ми будемо у безпеці. Зараз нам з тобою важливо виїхати в інше місто. Ми будемо весь час поряд. Разом із нами їде дуже багато дітей і дорослих. Ми їхатимемо поїздом (машиною, автобусом). Нас зустрінуть добрі люди, які нам допоможуть. Ти бачиш, скільки довкола хороших людей? Значно більше, ніж поганих».

Голос дорослого в цей момент має звучати стійко та впевнено.

Як підтримати дитину, яка відчуває розпач і смуток?

Реакції дитини під час евакуації можуть бути різними, важливо бути готовими до того, що вона не хоче залишати будинок, іграшки та друзів. Дорослому в цій ситуації варто підтримати почуття дитини фразою: «Мені теж дуже сумно, мені шкода, що тобі доводиться через це проходити. Якби я міг/могла, я б усе зробив/ла, щоб війна припинилася. Зараз нам важлива твоя допомога, а невдовзі ми будемо в безпеці. Спочатку ми матимемо тимчасовий будинок, а потім будемо знати ситуацію і приймати рішення. Я тебе дуже люблю, разом ми обов'язково впораємося».

Дитина може плакати та кричати, батькам потрібно намагатися не осуджувати та не спровокувати виникнення відчуття провини. Коли дитина заспокоїться, запитайте її: «Яку іграшку ти хочеш взяти з собою?».

Про що важливо сказати дитині та як відповісти на її запитання?

Батькам варто пояснити, що дитина може поставити будь-які запитання, а також дізнаватися про все, що її цікавить і непокоїть.

За можливості запропонуйте дитині взяти з дому те, що для неї найважливіше.

Запитання, які найчастіше ставлять діти:

«Ми їдемо назавжди?»

Відповідь: Я не знаю, чи надовго ми їдемо, але я знаю, що якщо буде безпечно і якщо це буде можливо – ми повернемося.

«Де ми будемо жити?»

Відповідь: У нас буде тимчасовий будинок, можливо ми житимемо разом із різними людьми, там також може будуть інші діти (батькам варто говорити те, що вони знають або передбачають).

«А я не побачу моїх друзів?»

Відповідь: Я впевнена/ий, що ми зможемо підтримувати зв'язок, їм дзвонити та писати.

Поради батькам, які стануть у пригоді під час переїзду:

Доцільно встановити правила поведінки, поясніть дитині: «Зараз дуже важливо, щоб ти у всьому допомагав/ла. Будь ласка, роби те, про що ми тебе просимо. Будь поруч, нікуди не тікай. Не ходи з чужими людьми. Намагайся не вередувати. Нам у дорозі не завжди буде зручно, але ми точно впораємося. Домовилися? Дякую!». Домовленість варто закріпити потисканням рук.

Важливо переконатися, що дитина знає своє ім'я, прізвище, а також імена та прізвища батьків. Покладіть до кишені дитини лист з усіма контактними даними.

Дорослий може дати дитині доручення, яке їй під силу: стежити за рюкзачком, піклуватися про іграшку, пити воду тощо.

Дорослим варто нагадувати дитині, що вони готові її вислухати.

Дитині важливо відчувати дорослого – дотики, погляди, голос.

Дорослим важливо сприймати спокійно різні реакції дитини, адже у тривожному стані малеча може стати гіперактивною, примхливою, млявою. Всі ці реакції організму нормальні. Якщо дитина вередує чи скаржиться, її потрібно вислухати. Так дитина отримає можливість спертися на терпіння та розуміння дорослого.

Дякуйте дитині та хваліть її: «Дякую за те, що так допомагаєш у дорозі. Я бачу, що тобі складно, але ти дуже круто справляєшся».

Якщо є регулярні активності, які родина робила під час дороги, за можливості потрібно повторювати їх: читати казку, співати пісню, обійматися, вимовляти слова, які для дитини звичні. Особливо цінно, якщо в родині є свої «секретні слова», які повертають дитині відчуття стабільності.

Що варто сказати дитині у новому місці?:

Коли родина прибула до місця призначення, обов’язково повідомте дитині: «Ми в безпеці. Дякую за те, що ми разом змогли це зробити. Люблю тебе! У нас обов'язково все буде добре, де б ми не були».

Тут відео, що ми з Юнісеф готували на початку війни. Не все буде актуальним.

https://www.youtube.com/playlist...

Сил нам всім

©Світлана Ройз

Мама і тато перетворювали моє дитинство в свято. Вранці у себе під подушкою я знаходила невеликі подарунки. Говорили, що «від зайчика». Із закритими очима, ледь прокинувшись, я намацувала під подушкою щось маленьке і дивовижне. Не поспішала діставати, дбайливо досліджувала предмет руками, на дотик, намагалася здогадатися, що ж приніс зайчик.

Всякий раз там лежало щось нове: книжка, розмальовка, льодяник, записка. Одного разу він навіть поклав мені під подушку ... морквину!

Пам'ятаю, я нітрохи не здивувалася цьому, а раділа неймовірно - добрий звір поділився зі мною своїми найулюбленішими ласощами.

Я вірила в дива - вони мені здавалися цілком природними. У дитячий сад йшла в піднесеному настрої і помічала навколо багато дивного.

Втім, як всі діти. А ще мені здавалося, що у кожної дитини є свій зайчик, який щось підкладає їм під подушку. Не знала, що буває по-іншому. І коли моя найкраща подружка розповіла, що боїться йти додому і тому хоче залишитися у мене в гостях назавжди, я запитала її: «А як зайчик буде передавати тобі подарунки?» Ось тут і стало зрозуміло, що мені дуже пощастило. З зайчиком.

- Зайчик більше не прийде, - одного разу оголосила мама. - Але він залишив тобі подарунок і лист.

Подарунок був щедрим, а лист - ніжним і переконливим. Я не засмутилася, тому що до того моменту вже багато про що здогадувалася. Та й чудес було ще достатньо - рукотворних і спонтанних.

Наприклад, коли ми з батьками відпочивали на морі (а це саме по собі було приголомшливо, так як зазвичай я відпочивала з бабусею і дідусем - батьки багато працювали), по пляжу ходив худенький чоловік і пропонував купити у нього шоколадне морозиво. Коробка з морозивом була загорнута в ковдру, і я все не могла зрозуміти: як же так - воно ж розтане! Папа мені пояснив, що так, навпаки, якомога довше можна зберегти холод всередині. І купив всю коробку.

Я тоді не відразу зрозуміла, навіщо нам стільки морозива, адже нам втрьох його не з'їсти і за тиждень. І тільки через роки я змогла оцінити татів вчинок. А морозивом ми тоді пригощали сусідів, і це було дуже приємно - віддавати.

Ще одне диво сталося, коли мої батьки збиралися у відрядження за кордон. Мені в той день було дуже сумно, я побудувала в своїй кімнаті курінь і уявляла, як буду там грати і нудьгувати.

Приїхала бабуся, яка повинна була про мене дбати і відводити в школу (я ходила в перший клас). У батьків в той день був дуже гарний настрій, і мені зовсім не хотілося видавати свій смуток. Ми поїхали проводжати їх на вокзал. Коли під'їхав поїзд, я вже готова була розридатися. І тут тато каже: «Ну що, доню, поїхали з нами?» Я тоді не пам'ятала себе від радості! Ось так - раз, і я вже їду разом з батьками в свою першу справжню подорож на поїзді.

Виявилося, що мама і тато з самого початку планували, що я поїду з ними, і зібрали мені речі в дорогу. Просто хотіли зробити сюрприз.

Таких історій було дуже багато, і коли мене питають, звідки в мені стільки оптимізму, я відповідаю: «Просто у мене було дуже щасливе дитинство».

Четвер 01.06.2023

Середа 31.05.2023

Вівторок 30.05.2023

Понеділок 29.05.2023

П'ятниця 19.05.2023

Проєкт «Забезпечення безперервності навчання та розвитку дітей дошкільного віку в умовах кризи в Україні» створений для підтримки сімей з дітьми, які постраждали від війни.

Четвер 18.05.2023

Вівторок 16.05.2023

16-го травня до групи «Дошколярик» завітали РЯТУВАЛЬНИКИ (фахівці відділу забезпечення заходів з попередження надзвичайних ситуацій КРУ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області)

Рятувальниками було організовано і проведено інформаційно-роз’яснювальну роботу для маленьких здобувачів дошкільної освіти.

Фахівці Служби порятунку мали на меті познайомити дітей із темою вибухонебезпечних предметів та навчити обов’язкових дій у разі їх виявлення. Рятувальники розповіли дітлахам, які небезпечні знахідки найчастіше виявляють люди на території Криворізького району, та яку небезпеку вони приховують у собі. Звернули увагу й на те, що треба робити, якщо випадково натрапили на таку знахідку. Повторили разом із учнями телефони екстрених служб, на які потрібно телефонувати, в разі виявлення підозрілого предмета.

Також, рятувальники не залишили поза увагою правила пожежної безпеки в побуті, екосистемах. Розповіли про правила поведінки у разі виникнення пожежі, закликали не ігнорувати сигнал «Повітряна тривога». Також подарували дітлахам друковану продукцію, а саме: яскраві розмальовки, наліпки, зошити, загадки розроблені UNICEF Ukraine спільно з ДСНС.

Ну і наостанок, рятувальники запросили дітей відвідати пожежно-рятувальний підрозділ, щоб більш детально дізнатися про роботу «героїв без зброї».

Понеділок 15.05.2023

Страх, це одвічний супутник людини, допомагає їй вижити на всіх етапах онтогенезу. Коли виникає загроза біологічному або соціальному існуванню, не має значення, чи є вона реальною чи тільки уявної, виникає страх.

Ми боїмося, очікуємо загрозу і починаємо шукати шляхи її подолання, включаючи реакції боротьби або втечі. Але іноді, починаючи з дитячого віку, відбувається зворотна реакція, коли дитина немов впадає в ступор, і страх стає гальмуючим активність переживанням, роблячи дитину слабкою, залежною, беззахисною. Тоді страх включається в невротичний захисний механізм і гальмує розвиток особистості дитини і саме цей момент потрібно намагатися контролювати.

Потрібно відзначити, що більшість дітей має страхи.

Ці страхи цілком можуть бути адаптивним чинником розвитку дитини якщо:

• страх мобілізує активну діяльність

• є регулятором проявів агресивності дитини (страх покарання)

• допомагає виділити і запам'ятати небезпечні явища життя, що в майбутньому дасть можливість уникнути небезпеки.

До трьох років, поки у дитини ще немає межі Я і Інший, страх найчастіше буває неусвідомленим. Зате в старшому дошкільному віці інтенсивність страхів стає максимально вираженою.

Які причини дитячих страхів?

Взагалі, будь-яка травматична ситуація в житті дитини може залишити після себе слід з тривоги і страху. Якщо на дитину, наприклад, кинувся сусідський пес, то може з'явитися нестерпний жах побачивши собак, але тільки у тих дітей, які є конституційно схильними до такої реакції: тривожним і недовірливим.

Тобто, схильність до страху може виступати як вроджена особливість, але може також розвинутися за допомогою негативної внутрішньо сімейної обстановки:

• сварки між батьками, коли дитина відчуває провину за них і боїться, що є причиною неприязні.

• авторитарний стиль виховання і гіперопіка, коли дитину постійно утримують від потенційної загрози

• емоційна депривація і відторгнення дитини значущим близьким

• виражена тривога у матері

• неповний склад сім'ї

• рання сепарація від матері або симбіотичні відносини

Як відрізнити страх патологічний від страху "нормального" вікового страху

У разі, якщо завдяки страху виникають перешкоди в спілкуванні, соціальна дезадаптація, дитина відмовляється від деяких форм активності виходячи зі спотвореного уявлення про її небезпеки, виникає уникаюча поведінка, психосоматичні симптоми, ми можемо говорити, що цей страх патологічний.

Природні вікові страхи:

від 0 до півроку – лякають різкі, гучні звуки, хаотичні рухи. Занепокоєння виникає, якщо базові фізіологічні потреби (тепло, сон, їжа) не задовольняються.

від 6 місяців до року – дитина лякається незнайомих людей, коли мама залишає її, коли відбувається зміна обстановки.

від року до 2 років – до всіх перерахованих вище страхів додається страх отримати травму, так як активно розвивається рухова активність. Особливо загострюється страх розлуки з мамою.

2-3 роки – до страху розлуки додається боязнь емоційної холодності з боку значущого іншого. У цьому віці проявляються страхи природних явищ - грози, блискавки. Вночі дитина боїться появи негативних казкових персонажів.

3-5 років – до всіх попередніх страхів приєднується тріада- самотності, темряви і замкнутого простору.

5-6 років – лякаються страшних снів, монстрів

6-7 років – максимальна вираженість страху, пов'язана з появою у дитини почуття часу і простору. Вона знає вже, що люди вмирають, і відчайдушно боїться втратити членів своєї сім'ї і померти. Актуалізуються соціальні страхи, страхи, пов'язані зі школою.

7-8 років - дитина боїться помилки на уроці, конфліктів з однокласниками.

8-11 років - інстинктивно-детерміновані страхи поєднуються з соціальними:

страх не бути відповідним прийнятим нормам, страх смерті батьків.

11- 13 років – з'являються соціальні фобії: уславитися невдахою, білою вороною, бути відкинутим компанією приятелів. Страх фізичних вад, непривабливості.

13-16 років – страх не бути собою, так як з одного боку підліток прагне зберегти свою індивідуальність, а з іншого належати групі.

З'являються страхи свого тіла і його змін - у дівчаток поява менструацій, у хлопчиків полюцій. Особливості підліткових страхів у тому, що вони ретельно приховуються і сприймаються підлітком як щось хворобливе і ганебне.

Виходить, що страхи супроводжують дитину постійно в процесі розвитку. З деякими з них нічого не потрібно робити, вони проходять з віком, але з тими, що заважають дитині нормально розвиватися, працюють психологи.

П'ятниця 12.05.2023

Проєкт «Забезпечення безперервності навчання та розвитку дітей дошкільного віку в умовах кризи в Україні» створений для підтримки сімей з дітьми, які постраждали від війни.

Четвер 11.05.2023

Понеділок 08.05.2023

П'ятниця 05.05.2023

Проєкт «Забезпечення безперервності навчання та розвитку дітей дошкільного віку в умовах кризи в Україні» створений для підтримки сімей з дітьми, які постраждали від війни.

Четвер 04.05.2023

Середа 03.05.2023

Вівторок 02.04.2023

П'ятниця 28.04.2023

У дітей нерідко бувають сильні емоції і їм часто не вистачає слів для розмови про те, як вони себе почувають. Ви можете допомогти своїм дітям розуміти та виражати свої емоції за допомогою таких стратегій.

Четвер 27.04.2023

Середа 26.04.2023

Вівторок 25.04.2023

Понеділок 24.04.2023

П'ятниця 21.04.2023

Четвер 20.04.2023

Середа 12.04.2023

Вівторок 11.04.2023

Понеділок 10.04.2023

– Смерть близької людини – потрясіння, яке може винести не кожен дорослий, але ж дитина – істота з незміцнілою психікою і сприймає вона все по-іншому. Тому перед батьками дітей, які понесли втрату, постає безліч питань. І звичайно, перше з них – чи потрібно повідомляти дитині про смерть близького і як правильно це зробити?
– Дійсно, повідомлення дитині трагічної звістки – непросте завдання, воно вимагає від дорослого душевної м’якості, терпіння і мужності. Бажано, щоб це взяла на себе близька дитині людина. Ні в якому разі не варто приховувати те, що трапилося, оскільки тим самим створюється підґрунтя для страхів і недовіри до дорослих. Адже дитина, як правило, все одно відчуває втрату або навіть здогадується про смерть близького.
   Говорячи про смерть, необхідно виражатися прямо, вживаючи слово «помер». Фрази типу «назавжди заснув» можуть бути невірно витлумачені і стати джерелом невротичних страхів. Якщо звістку про смерть родича належить прийняти дошкільнику, можна скористатися порівнянням з минулим досвідом втрат (наприклад, зі смертю кішки), щоб дитина більш-менш усвідомила собі сенс того, що сталося. При цьому, щоправда, можлива більш інтенсивна емоційна реакція, тому потрібно дозволити дитині висловити свої почуття у всій їх повноті. Дуже важливо також встановити тактильний контакт з дитиною (посадити її до себе на коліна, обійняти, приголубити).

– Похорон завжди пов’язаний з різними клопотами, і дорослим часто стає не до дитини. Чи доцільно брати участь маленькому члену сім’ї в траурних заходах?
– Дитина, виключена із загального процесу, буде відчувати себе покинутою, залишеною наодинці зі своїми почуттями, що тільки посилить страждання від втрати. Тому необхідно зробити все, щоб вона відчувала себе коханою, знаходилася в контакті з близькими їй людьми. Якщо дозволяє вік і дитина не відмовляється, корисно підключити її до загальних справ, пов’язаних з похороном, доручивши їй те, що вона в змозі виконати. В той же час не можна перевантажувати дитину справами і вимагати від неї дорослої поведінки. Навпаки, незважаючи на власні переживання і масу клопоту, дорослим потрібно постаратися знайти в собі сили піклуватися про дитину як звичайно: годувати її, укладати спати і навіть, можливо, трохи пограти, тому що так вона буде відчувати, що життя триває. Для дитини це вкрай важливо.

– Ще один поширений батьківський сумнів – чи варто брати дітей з собою на похорон? Можливо, краще захистити дитину від негативних емоцій і попросити когось із родичів або знайомих доглянути за нею?
– Участь у похороні допомагає дитині визнати реальність втрати, усвідомити, що померлий не повернеться. Беручи участь в сімейній жалобі, діти пізнають щось нове і невідоме, з чим вони зіштовхуються в особі смерті близького. Діти нерідко засвоюють основні поняття, що стосуються смерті, саме під час похорону і потім використовують це знання, досліджуючи питання про власну смерть. Крім того, без прощання відносини дитини з померлим можуть залишитися незавершеними, що нерідко призводить до виникнення різних страхів. Так, одна дівчинка після смерті її маленького братика боялася перебувати вдома одна, скрізь включала світло. У розмові з’ясувалося, що її не взяли на похорон хлопчика, і тепер вона боїться натрапити в квартирі на його труп. Після того як мама розповіла доньці, що її брата поховали, і про те, як це відбувалося, дівчинка заспокоїлася і страхи зникли.
В той же час «останні проводи» будуть виконувати свою позитивну функцію тільки в тому випадку, якщо дитина внутрішньо готова до такої церемонії. Тому перш за все варто переконатися в тому, що дитина дійсно згодна брати участь у похованні. Якщо вона не хоче йти на похорон, то ні в якому разі не можна її примушувати або викликати з цього приводу почуття провини. Краще дати дитині можливість розповісти про свої почуття і прояснити можливі неправильні уявлення і страхи.

– Як морально підготувати дитину до участі в траурній церемонії?
– Слід прямо пояснити, що там буде відбуватися, включаючи процедуру поховання. Дитина повинна заздалегідь знати, що на похороні люди можуть плакати і навіть кричати, і це нормально. По-перше, ці пояснення допоможуть підготувати дитину, вберегти її від можливих несподіванок, які травмують психіку, по-друге, може знизитися тривога, пов’язана з похороном, по-третє, це ще один крок на шляху розуміння смерті.
   Окремо зауважу, що необхідно звертати увагу на те, що говорять дитині інші дорослі, адже їх слова можуть не тільки допомагати їй, але і приводити в замішання. Особливо це проявляється, якщо одна частина порад з приводу того, як дитина повинна відчувати і вести себе, істотно відрізняється від іншої. Один дорослий може сказати: «Будь сильним і не плач», а інший: «Те, що ми плачемо, означає, що ми любили твого батька і будемо дуже сумувати за ним». Потрібно усвідомлювати ці конфліктуючі повідомлення, щоб вчасно допомогти дитині зрозуміти, чому дорослі відчувають і поводяться по-різному, і сприяти вирішенню виниклого протиріччя конструктивним чином, надаючи дитині право вести себе природно, згідно власних почуттів і бажань.

– З якого віку дітям вже можна бути присутнім на похороні?
– Зазвичай яких-небудь строгих вікових обмежень не ставлять. Вважається, що вже з двох з половиною років діти здатні зрозуміти ідею прощання. При цьому можна запропонувати дитині попрощатися з померлим якимось особливим способом, наприклад покласти в труну пам’ятний подарунок: малюнок, лист або квітку. Корисно також знайти дорослу людину, яка могла би перебувати з маленькими дітьми під час похорону. Вони можуть втратити інтерес до подій через короткий час або втомитися, і тоді комусь потрібно буде разом з ними покинути церемонію. Має сенс і самим дітям сказати, що вони не зобов’язані залишатися на похороні, якщо вони цього не хочуть. Вони можуть завжди вийти з дорослим на вулицю і прогулятися або пограти.
Відзначу також, що після церемонії діти можуть у грі відтворювати ритуал похорону і / або прикидатися хворими або вмираючими. Це програвання хвороби і похорону є цілком нормальним і є інструментом усвідомлення нового досвіду.

– Померла близька людина назавжди йде з життя дитини, але це не означає, що вона повинна піти з її пам’яті. Як говорити з дитиною про спочилого, щоб спогади не завдавали болю?
– Ви маєте рацію, якщо дорослі уникають говорити з дитиною про померлого, то дитяче горе може бути не цілком прожитим. Будучи значущим за життя, покійний повинен зайняти певне місце в душі дитини, не відволікаючи її, однак, від реальності. Дорослим не слід залишати без уваги адресовані їм запитання і висловлювання про померлого. Бажано час від часу вголос згадувати про те, що йому подобалося («Це було його улюблене блюдо»), про цікаві моменти його життя (особливо з дитинства), продовжувати взаємно ділитися почуттями. Відвідуючи кладовище, дитину варто запросити з собою, але не наполягати, якщо вона відмовляється. Можна залучити її до оформлення пам’ятного фотоальбому, а в річницю смерті в тій чи іншій формі потрібно разом вшанувати пам’ять померлого.

– До розглянутих питань, які зазвичай самі собою постають перед батьками у ситуації втрати, часто додається маса питань з боку дитини. Багато батьків просто не знають, як на них відповідати.
– Дійсно, діти ставлять запитання в дуже прямих формулюваннях. Вони можуть говорити не стільки про почуття, скільки про більш конкретні обставини: на що схожа труна зсередини, чи страшно лежати в землі, чи холодно/темно там внизу, що померлий буде там їсти і т. д. Важливо бути готовим до цих питань. Потрібно пояснити дитині, що тіло померлої людини більше не працює. Він більше не може дихати, ходити, розмовляти або їсти.
Якщо питання змушують батьків відчувати дискомфорт, дитина помітить це і перестане питати. Тому один з батьків може взяти на себе лідерство і пояснити, що, хоча він не може всього знати про смерть, але спробує відповісти на запитання дитини, наскільки зможе.

– Не могли б Ви навести приклади конкретних питань з боку дитини і можливі варіанти відповідей на них?
– Почнемо з того, що діти часто запитують, чи схожа смерть на сон. Відповісти можна так: «Смерть відрізняється від сну. Коли ти лягаєш спати, твоє тіло продовжує працювати. Ти як і раніше дихаєш, твоє серце б’ється, і ти бачиш сни. Коли людина вмирає, її тіло більше не працює». Потрібно завжди пам’ятати, що у дітей, яким кажуть, що смерть подібна до сну, можуть розвиватися страхи, пов’язані з засипанням.
   Найприродніше запитання, яке може задати дитина: «Чому близький помер?». Якщо смерть настала від хвороби, поясніть, що тіло людини більше не могло боротися з хворобою, воно перестало працювати. Переконайтеся в тому, що ваші діти розуміють: якщо вони хворіють грипом або простудою або якщо тато або мама хворіють, то їх організм може перемогти хворобу і одужати. Поясніть, що більшість людей одужує. Якщо ж смерть настала від нещасного випадку, поясніть, що тіло людини було пошкоджено настільки сильно, що перестало працювати, але більшість людей, які отримали тілесні ушкодження, можуть видужати і жити довгий-довгий час.

   Смерть близької людини викликає у дитини відчуття власної беззахисності, і вона може запитати: «Ти коли-небудь помреш? А я помру?». Діти шукають заспокоєння, підбадьорення, але далеко не всі задовольняються ухильними відповідями. Тому краще відповісти чесно: «Так, колись у майбутньому це відбудеться», а вже потім заспокоїти, що зазвичай люди живуть довго. Якщо дитина злякається й заплаче, то ні в якому разі не можна відмовлятися від своїх слів і обертати їх на жарт. Краще сісти поруч з дитиною, обійняти, побути з нею і потім допомогти повернутися думками до життя, яке триває.

   Також можлива ситуація, коли у дитини був конфлікт з людиною, яка померла. Можливо, дитина хотіла, щоб цієї людини не було поруч, щоб отримати більше уваги від інших членів родини. Може бути, дитина навіть сказала їй: «Я хочу, щоб ти помер». Закономірно, що дитина буде відчувати свою провину і питати, чи не винна вона у тому, що трапилося. Заспокойте її і запевніть, що слова і бажання не викликають смерть.

   Ще одне питання, яке часто ставить дорослих у глухий кут: «Він повернеться?». Справа в тому, що поняття «вічність», «назавжди» дуже складні в плані розуміння для маленьких дітей. Вони бачать, що персонажі казок і мультфільмів вмирають і потім повстають знову. Маленькі діти можуть потребувати того, щоб їм говорили кілька разів, що людина не повернеться.

– Що слід відповідати, якщо дитина запитує, чому Бог дозволив цьому статися?
– Відповідайте на питання, що стосуються Бога і релігії, у відповідності з вашими власними переконаннями. Правильно буде проконсультуватися у священиків. Взагалі релігійним людям рекомендують ділитися з дітьми власними переконаннями, так як це допомагає їм знайти відповіді на хвилюючі питання, пов’язані зі смертю близької людини. Причому знайдені в словах батьків відповіді можуть виявитися важливими для дитини і в сьогоденні (у ситуації втрати), і в майбутньому. Однак краще уникати висловлювань, що Бог «забрав» померлого, щоб він був з ним, або що «тільки хороші люди вмирають молодими». Деякі діти можуть злякатися, що Бог їх теж забере до себе. Вони також можуть намагатися бути «поганими», тому що не хочуть померти.
У цілому хочу сказати, що боятися батькам нічого. Нормально не знати відповідей на всі питання. Діти цілком можуть прийняти, що дорослі теж можуть мати труднощі з розумінням деяких речей.

– Чи є якісь загальні рекомендації з приводу того, як дорослим поводитися з дитиною, яка перенесла втрату?
– Вважається загальновизнаним, що батькам та іншим родичам бажано говорити з дітьми про горе, яке спіткало родину, дозволяти їм бачити свою печаль, ділитися з ними почуттями. Якщо вони приховують свої переживання, дитина може подумати, що горе неприйнятне. У той же час треба враховувати, що діти не в змозі винести весь вантаж болю, який відчувають дорослі, тому потрібно намагатися збалансувати, наскільки можливо, поділ сумних почуттів і спільні більш приємні справи. Дитині потрібно не тільки знати про переживання близьких, але і відчувати на собі позитивні емоції з їхнього боку. Необхідно, щоб вони продовжували виражати свою любов до неї – для дітей так важливо в період жалоби відчувати себе значущими і улюбленими.

   Особливо важливо бути разом з дитиною, підтримувати емоційний і фізичний контакт з нею, уважно ставитися до її стану і бажань, чесно відповідати на питання, проявляти терпіння до негативних сторонах поведінки, бути відкритим почуттям дитини і ділитися з ним своїми в прийнятній формі, дотримуючи міру (щоб не спровокувати страх або відчай). Все це не тільки допоможе дитині пережити горе, але і сприяє досягненню певних позитивних результатів: зниження психоемоційного напруження, поглибленню взаємин з близькими, прийняттю реальності смерті, розширенню світогляду. Беручи участь у жалобних заходах, дитина набуває важливий життєвий досвід, засвоює моделі поведінки у разі смерті близької людини. Дорослі повинні зробити все можливе, щоб дитина продовжувала вести повноцінне життя, незважаючи на випробування скорботою.

П'ятниця 07.04.2023

ВПРАВИ ДЛЯ ФОРМУВАННЯ ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ ДИТИНИ

   Не настільки важливо, що ми говоримо дітям, як те, який приклад ми показуємо. Найважливіший приклад – це вміння бути щасливим.

  1. КОРОБОЧКА ЕМОЦІЙ

   Корисно створити в уяві свою коробочку щастя. «Складіть» у неї все, що асоціюється у вас зі щастям візуально, на слух, смак, нюх та дотик. А потім створіть таку ж коробочку разом зі своєю дитиною, детально обговорюючи з нею її емоції. Приклад:

• Зір: щаслива посмішка дитини.

• Слух: шум морської хвилі.

• Смак: солодка полуниця.

• Нюх: аромати лісу після дощу.

• Дотик: обійми коханої людини.

   2. МОВА ЕМОЦІЙ

   Вона допоможе не тільки розібратися у власних почуттях, але й дозволить оточуючим краще вас розуміти. Таке спілкування з партнером, колегами та особливо з дитиною стане основою порозуміння в сім'ї та на роботі. Для цього введіть у свою промову формулу: «Я відчуваю… тому що… і я хотіла б…».

   На прикладі спілкування з дитиною ця формула може звучати так: «Я засмучена, через те, що ти розлив воду з фарбами. Я хотіла б, щоб ти був уважнішим. А зараз давай разом приберемося».

   3. ЩО Я ВІДЧУВАЮ СЬОГОДНІ

   Гра полягає в тому, щоб щовечора дитина сама вибирала емоцію сьогоднішнього дня. «Сьогодні я відчував радість (сум, цікавість, злість…), коли...». Для цього роздрукуйте всі емоції улюбленого персонажа дитини, які вона і обиратиме для позначення своїх переживань. Ця гра вчить усвідомленості та прийняттю власних почуттів.

   4. ЕМОЦІОНАЛЬНИЙ ФОТОАЛЬБОМ-ПОДОРОЖ

   Цікаво фотографувати не лише у стилі «я та пам'ятки». Спробуйте робити емоційні фотокартки: «А! Ця пальма як величезний кактус – треба спробувати», «Вежа не падає?!», «Жуууук!».

   Повірте, такі фотографії дуже приємно розглядати всією сім'єю. А ще з ними можна робити розповідь про подорож. Роздруковуєте кілька фотографій, перемішуєте та створюєте нову історію вашої поїздки.

   5. ЕМОЦІЇ У ФАРБАХ

   Можна зробити свою галерею емоцій, де кожна картина – це емоція, виражена тими фарбами та композицією, яку вибирає дитина. Чудово одночасно малювати і порівнювати, якими ви отримали радість, сум, злість.

   6. КОМПАС ЕМОЦІЙ

   Унікальна гра, яка не лише знайомить дитину з емоціями, а й показує, які почуття людина відчуває у тій чи іншій ситуації. Зміст гри: кожен отримує набір із 8 карток: радість, страх, інтерес, натхнення, сумнів, здивування, довіра, гнів. Список можна доповнювати.

   Загадуючий гравець вигадує слово-поняття-ситуацію і, вибираючи до неї потрібну емоцію, викладає картку в коло закритою. Інші гравці повинні вгадати: яку ж емоцію викликає у гравця загадана ситуація.

   Наприклад, мама може вибрати картку «радість» на поняття «1 вересня», а донька – «страх». Дітям складно проговорити про свої емоції. А у грі вони розкривають їх.

   І не забувайте про читання книг та хорошу музику. Це нестаріючі ресурси для пізнання себе, оточуючих та всього світу.

Четвер 06.04.2023

Середа 05.04.2023

Емоційний інтелект - це здатність розуміти, контролювати та взаємодіяти зі своїми власними емоціями та емоціями інших людей.

Рональд Ріджіо - автор книги "Leadership: The Power of Emotional Intelligence" та відомий експерт з питань емоційного інтелекту висунув декілька ознак низького емоційного інтелекту:

▪️Людина, яка може добре розуміти інших, зазвичай вміє контролювати свої власні негативні емоції. Якщо людина  постійно розлючується через незначні дрібниці і дратує оточуючих, то ймовірно, що вона не здатна проявляти толерантність та приймати інших людей такими, які вони є, навіть у важливих ситуаціях.

▪️Розуміння невербальних сигналів - міміки, жестів, поз - є важливою складовою емоційного інтелекту. Якщо людина не може правильно інтерпретувати сигнали стану і не може зрозуміти, коли іншому потрібна увага - теплі слова або обійми, то будувати з такою людиною міцні взаємини буде складно.

▪️Людина, яка має високий емоційний інтелект, зазвичай є популярною серед інших і має багато друзів, з якими добре узгоджується. Якщо хтось із ваших  знайомих не має постійного кола друзів і скаржиться на проблеми у встановленні зв'язків з колегами на роботі, то це може свідчити про низький рівень емоційної компетентності.

▪️Людина із низьким емоційним інтелектом не вміє виражати свої емоції відкрито. Не тільки розуміння емоцій інших людей є важливою складовою емоційного інтелекту, але й здатність відкрито висловлювати свої власні емоції. Якщо людина  не можете визначити емоції людини під час спілкування, особливо якщо зазвичай їй легко зчитувати чужі емоції, то це може свідчити про низький рівень внутрішньої чуйності співрозмовника.

▪️Недорочні жарти, наприклад на похороні, або при будь-яких інших обставинах, коли всі навколо у сумному настрої - ознака низького емоційного інтелекту.  Людина розповідає історії, які ніхто не вважає смішними, і слухачі терплять лише з увічливості. Такі люди не намагаються образити когось чи бути у центрі уваги, просто не розуміють, які почуття викликають їх дії в інших.

▪️Людина з низьким емоційним інтелектом не вміє виражати сум та переживати внутрішній стрес. Вона не знає, як правильно поводитися, тому віддає перевагу уникненню подібних ситуацій.

▪️Недостатній прояв  емпатії.

Людина із низьким рівнем емпатії не може помітити, що партнер почувається пригнічено. Навіть якщо людина усвідомлює це, вона не може виявити розуміння і співчуття. У більшості випадків вона не потребує цього, але навіть якщо вона хотіла б щось сказати, вона не знає, що саме.

▪️Неправильне сприйняття тону голосу

Ми можемо передати інформацію про наш емоційний стан через нашу інтонацію мови. Якщо близька людина не може зрозуміти роздратування або радість, під час спілкування по телефону, це свідчить про те, що вона не здатна помічати почуття.

▪️Неспроможність контролювати голос.

Іноді занадто сильне та гучне виявлення емоцій означає, що людина не вміє усвідомлювати та контролювати свій внутрішній стан.

▪️Відсутність інтересу до драматичних фільмів та книг. Така людина  зазвичай не проявляє інтересу до мистецтва, яке потребує емоційного співпереживання. Вона  може залишити байдужою до ваших емоцій, які виникають під час перегляду фільму або читання книги разом. Це стосується будь-яких жанрів.

▪️Людина з низьким емоційним інтелектом може усвідомлювати, що її здатність до співпереживання та емоційного зв'язку є недостатньою. Проте вона може намагатися спростувати важливість емоцій, підтримуючи незворушність, логічність та раціональність як головні людські якості. Проте не варто сліпо дотримуватися цієї переконаності: емоції є невід'ємною частиною будь-яких відносин і необхідні для ефективного прийняття рішень.

▪️Байдужість до собак. Собаки є дуже соціальними тваринами, які відкрито висловлюють свої почуття та емоції. Якщо людина здатна розуміти поведінку та настрій домашнього улюбленця, то це свідчить про її високий рівень емоційної інтелігентності.

Якщо ви помітили за собою низку з ознак низького емоційного інтелекту, то є кілька способів, які допоможуть вам його підвищити:

• Розуміння власних емоцій. Для підвищення свого емоційного інтелекту вам потрібно навчитися розпізнавати та ідентифікувати свої власні емоції. Подумайте про те, як ви реагуєте на різні ситуації та як ці емоції впливають на вашу поведінку. В допомогу «коло почуттів».
• Підвищення свідомості. Будьте уважні до емоцій інших людей. Спостерігайте за їхнім тоном голосу, мімікою та жестами. Спробуйте зрозуміти, які емоції вони відчувають та що може бути причиною цих емоцій.
• Розвиток соціальних навичок. Постійний контакт з іншими людьми допоможе вам розвивати свої соціальні навички. Спілкуйтесь з людьми різних вікових груп та культур. Навчіться слухати інших людей та вислуховувати їхні проблеми.
• Розуміння соціальних ситуацій. Для підвищення свого емоційного інтелекту потрібно вміти розуміти соціальні ситуації. Навчіться розуміти соціальні норми та поведінку, які відповідають конкретній ситуації.
• Розвиток емпатії. Емпатія - це здатність співчувати та розуміти почуття інших людей. Навчіться розуміти почуття інших людей, поставте себе на їх місце. Спробуйте зрозуміти, які можуть бути причини їхньої поведінки та як їхні емоції можуть впливати на їхнє життя. Практикуйте співчуття та виявлення інтересу до інших людей.
• Розвиток вміння контролювати емоції. Вміння контролювати свої емоції - це важлива частина емоційного інтелекту. Навчіться управляти своїм стресом та негативними емоціями. Розробіть стратегії, які допоможуть вам заспокоїтися та зберегти холоднокровність в складних ситуаціях.
• Навчіться виражати свої емоції. Часто люди з низьким рівнем емоційного інтелекту мають складнощі з вираженням своїх емоцій. Важливо навчитися виразно і чітко висловлювати свої почуття та потреби. Це допоможе уникнути конфліктів та зберегти здорові стосунки з іншими людьми.

Важливо пам'ятати, що розвиток емоційного інтелекту - це процес, який потребує часу та зусиль. Постійна практика та самовдосконалення допоможуть вам підвищити свій рівень емоційного інтелекту та покращити ваші відносини з оточуючими людьми.

Вівторок 04.04.2023

Понеділок 03.04.2023

Блакитний колір, як символ Аутизму!

   Аутистичні прояви є різні! Доведено, що люди зі спектром можуть жити абсолютно щасливим і повним життям. Навіть серед дуже відомих, видатних і геніальних особистостей є люди з аутизмом. Високофункціональним!

   Симптоми високофункціонального аутизму (ВФА) є описані. Але на підставі яких особливостей можна поставити діагноз «Високофункціональний аутизм» (ВФА)?

   Центральною проблемою дітей із ВФА є погіршення соціальної комунікації. Йдеться про труднощі у використанні різноманітної невербальної комунікації, як от зорового контакту, лицевої експресії, пози тіла та жестів для того, аби повідомити іншим про свій стан чи думки або ж зрозуміти поведінку оточуючих. Таким особам важко (відповідно до віку) налагоджувати дружбу чи підтримувати взаємини з оточуючими: вони неначе «раки-самітники», які краще чуються, перебуваючи на самоті. Навіть, якщо їхню увагу щось дуже захопило, вони не вміють показувати, виявляти або ж ділитись чимось цікавим та захопливим з іншими людьми (переважно нерідними).

   Погіршення соціальної взаємодії в кожної дитини з ВФА є різним. Одні діти можуть розвинути лише найпростіший спосіб невербальної взаємодії, як от дивитися в очі, коли до них звертаються, або ж використовувати жести для позначення певної інформації (показувати пальцем на цікавий предмет, кивати головою на знак згоди чи незгоди і т.д.). Інші ж діти розвивають більш складні форми невербальної комунікації, зокрема можуть розрізнити емоції інших людей, назвати їх. При цьому їм все ще важко зрозуміти причинно-наслідкові зв’язки появи емоцій і виявити співчуття оточуючим (Downs, Smith, 2004, Lindner, Rosen, 2006). Цікаво те, що особи із ВФА іноді доречно виявляють назовні свої переживання відповідно до ситуацій (мова йде про складні почуття, такі як любов, дружба, ревнощі і т.д.), однак це може виглядати штучно і неприродньо, а спосіб, в який вони це роблять, є невідповідним до віку (наприклад, підліток із ВФА для вияву своєї дружби до іншого однокласника гладить його по руці або ж цілує у щоку).

   Другою центральною проблемною осіб із ВФА є їхні стереотипні інтереси. Це видно ще тоді, коли, будучи дітьми, вони починають зберігати якісь предмети, виконувати щодня непотрібні дії, повторювати рухи в певній послідовності. Те, що дитина багато часу приділяє своїм інтересам (наприклад, збирає певні камінці, вивчає та розглядає їх) може викликати у близьких захоплення, адже вона розвиває свою допитливість, показує свою обізнаність. Однак важливо пам’ятати, що ці стереотипи перешкоджають виконанню важливих щоденних справ та порушують функціонування дитини (наприклад, вона відкладає сніданок, відмовляється іти спати, поки не виконає послідовних дій).

   Амплітуда проявів широка! Тому й прийнто вживати термін «спектр аутизму».

   Про багатьох відомих особистостей пишуть у контексті спектру:

1. Альберт Ейнштейн насилу вступав в контакт з іншими людьми. Він погано вчився в школі, відчував труднощі у вираженні думок. Майбутній вчений свого часу не міг знайти роботу, тому що не любив спілкуватися з людьми, не міг терпіти дотики.

2. Моцарт як і багато інших людей із спектром мав відсутність міміки. Були в нього й стереотипні рухи руками і ногами. Музикант володів надчутливим слухом, занадто різкі та гучні звуки викликав больові відчуття. У Моцарта часто змінювалося настрій. Але це не завадило йому стати видатним композитором.

3. Чарльз Дарвін також напевно мав високофункціональний аутизм. Він надавав рідко зустрічався з людьми, любив бувати на самоті. Контакт з іншими він підтримував за допомогою писання. Він колекціонував різні предмети. Але все це не завадило йому стати геніальною людиною і створити еволюційне вчення, якого дехто дотримується досі.

4. Сер Ентоні Хопкінс - британський актор, композитор і художник, володар “Оскара”. Він має синдром Аспергера, має труднощі з встановленням нових стосунків, погано сприймає зміни та навпаки одержимо захоплюється різними областями.

5. Томас Джефферсон – колишній президент Сполучених Штатів Америки жив з аутистичними проявами. Він не був адаптований до соціальних контактів, йому ледве вдавалося спілкуватися з людьми, погано виступав перед аудиторією, для нього це було важко. Його дратували гучні звуки.

Сам Хопкінс вважає, що його хвороба допомагає йому в роботі - він має ідеальну пам’ять, може запам’ятати 7 сторінок сценарію. Але нагадує, що над будь-яким талантом треба працювати.

6. Відомий кінорежисер, що входить в число найбільших і найвпливовіших режисерів в історії кіно, Стенлі Кубрик страждав аутистичним розладом. У нього був синдром Аспергера. На знімальному майданчику він часто поводився грубо, зациклювався на дрібницях.

8. Ілон Маск страждає синдромом Аспергера і недавно вперше розповів про це. Він зробив визнання під час ефіру програми Saturday Night Live на каналі NBC, зазначивши, що він «перший ведучий програми з синдромом Аспергера».

9. Відома активістка Грета Тунберг розповіла, що має синдром Аспергера, тому її поведінка може відрізнятися від загальноприйнятої. Але це і є її надсила, яка дає їй стійкість та наполегливість.

10. Ден Ейкройд – американо-канадський актор, комік, музикант, режисер і бізнесмен, номінант Academy Award та премії Emmi. У ранньому дитинстві лікар діагностував у нього помірний синдром Аспергера. Він часто говорив, що синдром Аспергера ідеально підходить для фільму «Мисливці за привидами», тому що він був одержимий примарами і правоохоронними органами. В цьому немає нічого дивного, тому що синдром Аспергера може змусити людину зосередитися на обмеженій кількості інтересів.

  Якщо знати про свої особливості та використовувати їх для досягнення цілей, то можна досягти успіху і бути щасливим і успішним.

П'ятниця 31.03.2023

   Про важливість сну для доброго фізичного і психічного здоров'я писано не раз, втім парадокс лишається таким: ми недооцінюємо важливість і вплив простих дій, маленьких кроків для налагодження сну, який в свою чергу є:

• передумовою для відновлення організму та психічних функцій;
• “швидкою допомогою” для наших емоцій: під час нічного сну мозок пропускає крізь себе всі події дня, переписує, “вмонтовуючи” у наш життєпис, і діє як “знеболююче”.

   Проблеми зі сном непоодинокі: кожна друга людина у період стресу може мати короткотривале безсоння, що погіршує її функціонування і впливає на якість життя.

   Найчастіше пов’язаними зі стресом є такі розлади сну:

▪️ безсоння (труднощі з засинанням, часті прокидання, проблеми з засинанням після нічних прокидань, ранні пробудження);

▪️ нічні жахи (яскраві гнітючі сновидіння з елементом жаху).

   В картках — ключові науково обґрунтовані рекомендації від Анастасія Ніжнік, дотримання яких навіть в умовах воєнного стресу підвищить якість сну.

   Хай ваші ночі будуть спокійними і даватимуть відновлення та силу!

Четвер 30.03.2023

Середа 29.03.2023

Вівторок 28.03.2023

Понеділок 27.03.2023

Якщо загубився – роздивись навколо, погукай батьків або звернись до дорослих у формі. А запам'ятати прості правила допоможе весела пісенька від песика Тото і його друзів! Підспівуй, веселись і ніколи не губись!

Вівторок 21.03.2023

   Ця дата – 21.03 – символізує сутність синдрому: він пов’язаний із трьома копіями 21-ої хромосоми (замість двох). Синдром Дауна – це генетична випадковість, яка не залежить від способу життя батьків, їхнього здоров’я, шкідливих звичок, харчування, кольору шкіри або національності. Тобто дитина з синдромом Дауна може народитися в будь-якій родині. Хлопчики і дівчатка з синдромом Дауна народжуються з однаковою частотою. В Україні кожного року з’являється до 400 таких дітей.

   Діти з синдромом Дауна повільніше розвиваються і пізніше своїх ровесників проходять загальні етапи розвитку. Але все компенсується добротою, щирістю і безпосередністю, які вони випромінюють у світ. Тому їх називають «дітьми сонця». Дітям з синдромом Дауна не потрібні ліки та медичне обладнання. Для їх інтелектуального розвитку необхідні лише заняття з педагогами за спеціальними методиками, які враховують особливості їх сприйняття.

   Вони не тільки здібні до навчання, а ще й дуже талановиті: можуть стати художниками, або інженерами, бо вміють концентруватися на одному завданні тривалий час. Багато з них може освоїти професію, досягти оптимальної якості життя і опікуватися собою без зайвої допомоги. Людина з синдромом Дауна може здобути вищу освіту, влаштуватися на роботу, мати сім’ю. Але завдяки помилковим стереотипам вони часто стикаються з ворожістю та нерозумінням і тому вимушені бути в ізоляції. Через відсутність достовірної інформації про синдром тисячі родин змушені боротися за гідне майбутнє своїх дітей, відчуваючи неприховану антипатію оточуючих.

   Ці діти потребують нашої допомоги, любові, розуміння та взаємної поваги.

П'ятниця 17.03.2023

Четвер 16.03.2023

Ще один ОФЛАЙН-тиждень з майбутніми школярами.

Середа 15.03.2023

Пам'ятаємо важливе: раннє втручання зменшує ймовірність того, що стан гострого стресу переросте в стан гостро стресового розладу, або в ПТРС.

Гостра реакція на стрес триває 0 - 3 дні.

Гострий стресовий розлад триває від 3 днів до 1 місяця.

ПТРС триває від 1 місяця і більше.

Вівторок 14.03.2023

Мова прийняття допомагає формувати довіру до світу і здорову самооцінку дитини.

Про різницю між мовою прийняття/неприйняття.

Понеділок 13.03.2023

Тото і друзі вивчають правила безпеки! Їх добре пояснює легенда лісу – пан Пес, який завітав до звірят у садочок. Разом вони вивчають правила поведінки під час тривоги і співають веселу пісеньку!

П'ятниця 10.03.2023

Прості та дієві слова, що допоможуть вам мотивувати та будувати довіру під час спілкування з дитиною.

Четвер 09.03.2023

Так пройшов наш перший ОФЛАЙН-тиждень з майбутніми школярами.

Середа 08.03.2023

Вівторок 07.03.2023

Щоб підтримувати дітей, батькам важливо бути в ресурсі. Декілька порад щодо піклування про себе:

Понеділок 06.03.2023

ЯК ДОЛЯ ДОНЬКИ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД БАТЬКА.

1. Ставлення батька до дочки.

Батько - перший і найбільш значимий зразок чоловіка в житті його доньки. Коли дочка бачить, відчуває і знає, що найбільш значимий чоловік в житті, батько, любить і приймає її такою, яка вона є, дівчинка вчиться любити і приймати себе, і що важливо - вчиться приймати любов і увагу до себе протилежної статі.

2. Ставлення батька до матері.

Дівчинці необхідно бачити, що тато любить маму. Спостерігаючи любов батька до матері, кожна дитина выдчуваэ почуття безпеки, радості, щастя і гармонії світу. Важливо у ставленні до матері показувати дочкам, яким чином чоловік проявляє любов і увагу до жінки. Так у дівчинки формується модель взаємовідносин між чоловіком і жінкою, яку вона засвоїть на все життя.

1. Пам'ятайте, дочка потребує батьківської любові не менше, ніж материнської. Проявляйте ДОВІРУ до дочки, розмовляйте з нею про її проблеми, проявляйте турботу, будьте поруч у відповідальні моменти її життя, вмійте відходити в бік, поважайте її вибір.

2. Проявляйте теплоту у відносинах з дочкою, обіймайте, говоріть компліменти, захоплюйтеся, даруєте подарунки, будьте щирим.

3. Уникайте зайвої опіки своєї дочки. При надлишку батьківської любові у дівчинки може сформуватися сильна емоційна залежність від батька, що завдає не меншої ШКОДИ, ніж недолік батьківської любові.

4. Проявляйте розуміння і щирий ІНТЕРЕС до життя дочки, проводьте час разом (відвідуйте театр, ходіть на виставки і концерти, влаштовуйте свята; слухайте музику, яку вона любить; цікавтеся тим, чим вона захоплюється; надихайте її на розвиток і розвивайтеся самі).

5. Будьте ЧІТКИМ, коли необхідно, але обов'язково - МУДРИМ і справедливим. Карайте з любов'ю, без гніву, пояснюючи свої дії. Рукоприкладство по відношенню до дітей не дозволяйте собі ніколи!

6. ПОВАЖАЙТЕ в дочці особистість, навіть, якщо вона ще дуже мала.

7. Заохочуйте ЖІНОЧНІСТЬ в дочці. Пам'ятайте, ви найважливіший і вірний чоловік в житті маленької зростаючої жінки - вашої дочки. Вона дивиться на вас пильним поглядом і приймає життєві рішення вже в ранньому віці. Не пропустіть дитинство своєї дочки!

У підсумку, ви заслужите найвищу нагороду - любов і вдячність своєї дочки і побачите її щасливою жінкою в майбутньому.

П'ятниця 03.03.2023

Як допомогти дитині вчитися дистанційно: поради батькам

За останній рік формат дистанційного навчання вже став для нас звичним. Увесь цей час і вчителі, і батьки інтуїтивно намагалися визначити, що у дистанційному навчанні працює, а що - ні. І тепер вони можуть ефективніше навчати дітей і надавати їм підтримку під час навчання в період пандемії.

Під час дистанційного навчання на плечі батьків лягає додаткова відповідальність за успішність дітей. І батькам у такій ситуації потрібна підтримка не менше, аніж дітям. Навіть професійним педагогам складно навчати вдома своїх дітей, не кажучи вже про тих батьків, у яких немає професійної підготовки.

Можливо, діти не так часто говорять про пандемію, дистанційне навчання або скаржаться на соціальну дистанцію. Але вони це відчувають. Батьки і вчителі повинні підтримувати дітей і завжди пам'ятати про те, що від цього залежить успіх навчання.

Розглянемо кілька порад. Дотримуючись їх, батьки зможуть підтримувати у дітей інтерес до навчання і зосередженість у період дистанційного навчання.

Налаштування на успішне навчання

Створіть простір для навчання

Відведіть дитині місце, де вона зможе вчити уроки, читати і займатися творчістю. Якщо у будинку мало місця, це може бути просто письмовий стіл. Дозвольте дитині самій облаштувати своє робоче місце. Можливо, вона просто захоче поставити кольоровий органайзер поруч з ноутбуком, але вона повинна зробити це самостійно. Облаштування робочого місця допоможе їй краще підготуватися до навчання.

Встановіть розпорядок дня

Чим молодша дитина, тим більш жорсткий розпорядок їй потрібен: поясніть дитині, чого ви від неї очікуєте. Розклад має бути завжди перед очима у дитини, щоб вона не забувала, що їй потрібно робити. Старші діти можуть використовувати органайзер або додаток у телефоні.

Скажіть дитині, що вона повинна дотримуватись розкладу так само, як і у ті дні, коли вона ходила до школи. Вона так само повинна вчасно вставати, одягатися, чистити зуби тощо.

Важливо робити перерви під час навчання. Це особливо важливо для дітей, у яких є проблеми з навчанням і концентрацією уваги. Тому обов'язково розбивайте навчальні завдання на менші частини і робіть перерви.

Встановіть правильні очікування

Дізнайтеся, що вчителі чекають від онлайн-навчання. Поясніть це дитині, домовтеся про те, що дитина буде виконувати усі завдання. Це допоможе правильно налаштуватись на подальше дистанційне навчання.

Поясніть дитині і свої власні очікування. Скажіть, коли дитина може провести з вами час, а коли вас не можна відволікати. Чим дитина може зайнятися, коли вона вивчила уроки? Складіть список справ, з яких дитина зможе вибрати те, що їй більше подобається.

Якщо для навчання дитині потрібно використовувати ноутбук або смартфон, переконайтеся, що вона вміє ними користуватися. Якщо вона користується гаджетом разом з братами або сестрами, діти повинні розподілити час, щоб у них не виникало конфліктів.

Концентрація уваги

Будьте поруч

Коли дитина не може зосередитися, будьте поруч з нею. Підтримайте її підбадьорюючими словами, щоб вона налаштувалась на навчання.

Якщо вам теж доводиться працювати віддалено, вам не вдасться завжди бути поруч з дитиною. Але їй буде вчитися набагато складніше, якщо за нею взагалі ніхто не буде слідкувати, поки вона вчить уроки. Постарайтеся періодично приділяти час дитині або попросіть когось із членів сім'ї побути поруч з нею.

Навчіть дитину керувати своїми емоціями

Поговоріть з дитиною про те, що тіло і психіка взаємопов'язані. І якщо вона відчуває розчарування, емоційне збудження або печаль, це може відображатися на її фізичному стані. Розуміння цього допомагає дітям розпізнавати свої емоції і керувати ними.

Якщо у будинку є інші електронні гаджети, крім тих, які дитина використовує для навчання, - по можливості тримайте їх подалі від того місця, де вона займається. Вимкніть телефони або тримайте їх в іншій кімнаті, заховайте пульт від телевізора. Так у дитини не виникатиме спокуси відволікатися від своїх занять.

Додайте до заняття трохи гри

Маленькі діти, які не люблять вчити уроки, відчують себе краще, якщо ви зіграєте з ними у рольові ігри. Нехай вона уявить себе учителем, дослідником чи партнером по роботі, який виконує важливе завдання.

Старші діти не люблять ігри. З ними можна чесно поговорити про відповідальність (наприклад, про те, щоб вони самі управляли своїми емоціями). Розмовляйте з дитиною, як з дорослими - так вона легше піде на контакт і почує вас.

Заохочення досягнень і зусиль

Слідкуйте за інтересами дитини

Пам'ятайте, що практично будь-яке захоплення дитини, чи то Майнкрафт, чи то домашні тварини, або фокуси, можна використовувати для навчання. Читайте разом з дитиною книги, проводьте експерименти, пов'язані з її захопленнями.

Коли ви створюєте розпорядок для дитини, запитаєте, що їй подобається, а що - ні. Врахуйте це у плані. Наприклад, якщо їй важко дається математика, запитайте у неї, коли вона хоче вивчити її - у першу чи останню чергу. Чому? Регулярно запитуйте у дитини про її успіхи у дистанційному навчанні.

Спілкуйтеся з учителями дитини, дізнавайтеся про її успіхи та труднощі. Говоріть з дитиною про те, як пройшов її день - що нового вона дізналась, що їй сподобалося, з якими проблемами вона зіткнулась протягом дня.

Показуйте результати роботи

Повісьте малюнки дитини у будинку на видному місці. Так дитина зрозуміє, що ви пишаєтеся її роботою і цінуєте її старання у навчанні.

Навіть старшим дітям подобається, коли батьки їх хвалять або пишаються їхніми успіхами. Ви навіть можете написати про її успіхи у соціальних мережах - але обов'язково запитайте дозволу про це у самої дитини.

Хваліть дитину за конкретні речі

Замість того щоб просто сказати дитині: «Молодець!», поясніть докладно, що вам сподобалося у її роботі. Якщо вона старалась, дайте їй зрозуміти, що ви це помітили. Дитина змогла поліпшити оцінку з якогось предмету? Вона навчилась чогось нового? Або просто доклала багато зусиль для того, щоб виконати завдання? Хваліть її за всі ці досягнення.

Заохочуйте дитину покращувати свої показники. Акцентуйте увагу не на тому, добре чи погано дитина виконала завдання, а на її прогресі у навчанні.

Мотивація

Почніть із сильних сторін

Знаходьте зв'язок між тим, що любить дитина, і шкільними предметами, які даються їй важко. Якщо вона любить спорт, але не любить читати, купіть їй книгу про футбол, щоб викликати інтерес. Шкільний учитель дитини може допомогти підібрати цікаві книги. Поговоріть з ним.

Правильно презентуйте навчальні завдання

Те, як ви презентуєте дитині навчальні заняття, багато у чому впливає на те, як вона буде до них ставитись. Якщо дитина ще маленька, подайте їй навчальні завдання в ігровій формі. Це викличе у неї інтерес. Ви хочете, щоб вона виконала домашню роботу? Влаштуйте змагання: як швидко вона зможе її зробити? Використовуйте заохочення: наприклад, запропонуйте дитині частування після того, як вона зробить завдання з математики.

У підлітковому віці діти можуть почати погано вчитися. Часто за цим ховається невпевненість, нудьга або тривога. Діти сподіваються на нашу підтримку, хоча зовні може здаватися зовсім навпаки. У таких випадках важливо зберігати спокій і не приймати слова чи вчинки дитини на свій рахунок. Сприймайте це із гумором.

Встановлюйте наслідки за погане навчання

У вас може виникнути спокуса дозволити дитині довше сидіти за комп'ютером за те, що вона вивчить уроки. Але у такому разі вона буде сприймати комп'ютер як нагороду і, ймовірно, буде хитрувати, щоб отримати додатковий час. Замість цього запропонуйте дитині альтернативний варіант: «Увечері у нас є три години часу. Якщо ти встигнеш до цього часу вивчити уроки, у тебе залишиться час, щоб посидіти за комп'ютером».

Якщо вам важко прищепити дитині інтерес до навчання, постарайтеся зробити так, щоб вона знайшла в навчанні сенс. Подумайте разом із дитиною, як це можна зробити. І не забувайте хвалити її за докладені зусилля.

Створення благополучної атмосфери у будинку

Станьте собі другом

Якщо дитина занадто самокритична, запитайте її, що б вона сказала своєму другові, якби той опинився у подібній ситуації. Навчіть дитину підтримувати себе у важких ситуаціях.

Робіть так само і самі. Батьки часто лають себе за різні недоліки. Але що сказав би вам кращий друг?

Складіть разом з дитиною список речей, за які ви вдячні. Це дозволить вам поглянути по-іншому на багато речей.

Просіть про допомогу, коли це необхідно

Ви не завжди будете знати, як допомогти дитині у навчанні. Звертайтеся по допомогу до родичів, учителів або друзів. Якщо ви постійно вступаєте у конфлікти з дитиною через домашні завдання, залучення іншої людини допоможе вам залишатися просто батьками.

Говоріть з учителем про успішність дитини. Звертайте увагу перш за все на позитивні моменти. І вчитель, і дитина докладають зусилля для того, щоб навчальний процес був успішним. І вчителю теж буде важливо дізнатися, які форми роботи найкраще підходять - і ви можете йому у цьому допомогти.

Використовуйте гумор і проявляйте фізичну активність

Кожному із нас час від часу потрібно розім'ятися. Фізична активність може поліпшити нам настрій і підготувати до навчання. Робіть для дитини перерви для того, щоб вона могла прогулятися або просто порухатися. Це допоможе їй відновити сили та енергію.

Гумор корисний у всіх сферах, у тому числі і в навчанні. Не бійтеся здатися кумедними: ставте дитині кумедні запитання, давайте не менш кумедні відповіді і дозвольте дитині виправляти вас. Використовуйте все, що працює.

Четвер 02.03.2023

   Сьогодні стартували офлайн заняття для дітей старшого дошкільного віку по підготовці до школи.

   День був особливо насичений приємними подіями – зустрілися зі своїми вихованцями, плідно поспілкувалися з їх батьками, здійснили неймовірну подорож в "підводне царство" (укриття) і зустріли там веселу зграйку рибок (використовуючи лафгаки театру тіней), помандрували стежинами КЛАС "Міжнародні перспективи" КМР та відвідали ІІ Міжнародне заняття доброти. 

Середа 01.03.2023

Позбутися поганого настрою: практична вправа

   Позбутися негативного, настрою можна, скориставшись наступними прийомами:

• Перш за все, важливим є тривалий рух. Енергійні рухи – це ходіння на свіжому повітрі, вправи з різкою зміною пози, біг, фізкультура, спортивні тренування тощо. Фізичне навантаження унеможливлює перебування в пригніченому настрої

• Згадати радісний випадок і заново пережити його в уяві. У кожного з нас є в запасі ціла колекція чудових спогадів, переживань. Занурення в спогади – процес творчий, він не схожий на читання однієї і тієї ж книги.

• Проявити (тобто зробити дію прямо зараз) турботу про своє здоров'я. Спорт і хобі, приємні заспокійливе заняття у вільний час – це чинники, які впливають позитивно на настрій, що відповідно відбивається й на працездатності.

• Вміння на певний час повністю відключатися від роботи й насолоджуватися вільним роботи часом і вихідними днями.

• Прикрасити свої будні, вони тривають довше, ніж вихідні дні, забирають більше часу, з якого і складається життя людини.

   За матеріалами: Богдана Іваненко, кандидат психологічних наук, доцент, навчальний посібник "Саморегуляція особистості

UA MENTAL HELP

Вівторок 28.02.2023

Почуття провини перед дитиною

   1. Перше і головне, що вам варто знати - поганих мам не мучить почуття провини. Прийміть це як факт, а я доведу його на прикладі. Одна моя колишня подруга розлучилася з чоловіком, коли сину був 1 рік. Знайти чоловіка і вийти заміж стало для неї ідеєю-фікс. Як підсумок, дитину виховувала бабуся, а "подружка" встигла за 5 років пожити з 6 чоловіками, 4-х з яких дитина називала татом! Моя психіка такого знущання не витримала, і я перестала з нею спілкуватися, але суть в тому, що вона вважала себе відмінною мамою. Тому якщо вам здається, що ви щось недодаєте дитині, значить, ви про неї думаєте і переймаєтеся. А це головне!

   2. Не потрібно бути ідеальною - просто намагайтеся, як можете. Я точно знаю, що сидіти і грати 7 годин поспіль з дочками в ігри на комп'ютері не буду, але при цьому проведу з ними годину-півтора катаючись на гірці, щоб мої діти подихали свіжим повітрям і зарядилися позитивними емоціями на найближчий тиждень. Я до чого - не потрібно робити все по книжці, робіть те, що вмієте і любите.

   3.Нікому не потрібна мама, яка жертвує собою заради дітей, бо потім всю старість вона буде їм це пригадувати і тим самим отруїть життя. Баланс - наше все.

   4. Якщо ви нічого не встигаєте з дитиною на руках, значить, ви погано плануєте. Та й не треба "зробити все і злягти в лікарню" - треба зробити все з "термінового і важливого" і "важливого, але не термінового".

   5.Няня - це не погано, тому що чим з більшою кількістю людей вміє взаємодіяти ваша дитина, тим краще для неї. Задоволена мама + няня = щаслива дитина. А загнана "я ж мати" = дитина-невротик з почуттям провини.

   6.Найважливіший пункт - жінка, яка миє, куховарить і водить на секції, ще не мама, а звичайна няня-доглядальниця. Мама - це про "вислухати, підтримати, поцілувати, повалятися в обіймах, дати захист і опору." Тому якщо вашу дитину на секції водить няня або бабуся, а ви після цього з нею обговорюєте як все пройшло і приділяєте увагу значить все у вас добре!

Понеділок 27.02.2023

   Коли ми згуртовані і об‘єднані спільною метою – можемо здійснити усе на світі! Дивіться нову серію, в якій песик ТОТО разом з друзями стає справжнім волонтером.

П'ятниця 24.02.2023

За кілька днів ми почнемо новий цикл, новий рік життя після початку повномасштабної війни.

Це рік трагедії і одночасно — рік стійкості. Навіть у цілковитій невизначеності почало з’являтись розуміння, як це — жити таке нове життя.

Дехто — свідомо чи ні — може вести “відлік” часу до 24 лютого. Згадки у соцмережах підштовхують до реконструкції спогаду: “таким був мій день, коли я ще не знав/ла, що за місяць/тиждень/кілька днів все зміниться”. Незабаром до переважно щасливих спогадів додадуться ті, що відображатимуть події чи наші переживання впродовж війни.

Сукупність тривожних почуттів, думок або спогадів, які виникають у дату або біля дати, яка відзначає важливу подію, називають “ефектом (реакцією) річниці”.

В цей час людина може бути більш сумною, дратівливою, тривожною, емоційно замкненою, можуть виникати труднощі зі сном чи регуляцією емоцій. Можуть, але не мусять: не всі будуть мати подібні переживання і “гострота” вираженості може бути різною. Але для когось це може бути непростий період, тож кілька слів про нього.

• Чому цей ефект виникає?

Наш мозок зберігає болючі, сумні чи травматичні спогади у “легкодоступний” спосіб — щоб у потрібний момент нагадувати про небезпеку, за можливості — попередити її і так захистити від повторення чогось подібного. Річниці провокують спогади, що змушує нас у певний спосіб знову пережити деякі з цих важких і болісних епізодів нашого життя.

• Що робити?

* ​Нагадайте собі, що дні чи навіть тижні до/після болісної дати можуть бути важкими, але це тимчасово.

* Будьте уважними до себе: подумайте про використання додаткових ресурсів підтримки — те, що може покращити ваше самопочуття.

* Будьте серед близьких.

* Пам'ятайте, що ніколи не пізно для пошуку підтримки, в т.ч. фахової, якщо ви відчуваєте, що минулий досвід болить як свіжа рана.

* Коли пам’ять повертатиме вас до “початку” — вертайте свою увагу до “тут і тепер”. Попри яскраві емоції ми насправді ніколи не повернемося в ту початкову точку, та й ми вже теж інші.

І якщо ви будете провалюватись у болісні спогади, нагадуйте собі про стійкість. Так, це було, це сталось у нашому житті, насправді це дуже важко. Але ми вистояли, ми живемо далі. Ми далі будуємо своє життя і відповідаємо на його нові виклики. Ми рухаємось вперед.

Четвер 23.02.2023

Як виховати в дитині самостійність

   Самостійність, як процес є атрибутом кожної особистості в період дорослішання, і протягом життя загалом. Самостійність - здатність самому ставити свої цілі і самому їх досягати, здатність вирішувати свої проблеми за свій рахунок. Дві головні сторони самостійності - це свобода власного вибору і здатність оплачувати цю свою свободу.

   Що потрібно для розвитку самостійності:
- усунути помилки в системі виховання;
- налагодити довірчі відносини з дитиною;
- побудувати систему мотивації (систему заохочень і покарань);
- використовувати правильні техніки спілкування з дитиною.

   Спілкування з дитиною, яке допомагає їй розкрити свою самостійність:
- розширення меж її особистого вибору;
- похвала і заохочення за зроблене;
- відкриті запитання в діалозі, які стимулюють її до роздумів і прийняття власних рішень.

   Фрази, які стимулюють дитину до самостійних дій:
- «я тобі в цьому довіряю»: дитина відчуває не пряму вказівку, а те, що їй виявили довіру; розуміє свою відповідальність;
- «я впевнена(ий), що ти з цим гарно впораєшся»: дитина вірить в свої сили і відчуває натхнення;
- «давай зробимо один одному сюрприз»: дитина включається в гру, готова зробити щось заради захоплюючого процесу; зацікавлена відповідним сюрпризом;
- «я буду тобі дуже вдячна(ий)»: дитині дуже важлива щира вдячність батьків; включається відповідальність у виконанні;
- «у мене є справа – це тільки для тебе»: дитина відчуває свою винятковість і важливість; готова допомагати чи робити щось, щоб виправдати очікування. 

Середа 22.02.2023

24 лютого — дата, яка назавжди відлунюватиме подіями минулого року. Тому напередодні або під час річниці нас може накривати хвиля флешбеків.

Для когось це просто спогади, а для когось — фізичний дискомфорт, тривожний сон і страх, що деякі події знову повторяться (попри те, що війна ще триває).

Вівторок 21.02.2023

Сучасні діти – це діти, зайняті комп’ютерами  та всілякими  гаджетами. Світ заполонили яскраві мультфільми на великих екранах, комп’ютерні ігри, приставки. Однак, я  впевнена, сучасних дітей ще можна здивувати, і це якраз під силу ТЕАТРУ ТІНЕЙ.

Він дозволяє вирішити багато актуальних проблем сучасної педагогіки і психології, пов’язані з:

 • художньою освітою і вихованням дітей;

 • формуванням естетичного смаку;

 • моральним вихованням;

 • розвитком комунікативних якостей особистості (навчанням вербальним і невербальним видам спілкування);

 • вихованням волі, розвитком пам’яті, уяви, ініціативності, фантазії, мови (діалогу і монологу);

 • створенням позитивного емоційного настрою, зняттям напруженості, рішенням конфліктних ситуацій через гру.

Пропоную ознайомитись з авторським майстер-класом зі створення незвичного тіньового театру удома – легко та весело.

Спробуйте, результат перевершить Ваші очікування!

П'ятниця 17.02.2023

Четвер 16.02.2023

Для педагогічних працівників нашого закладу було проведено майстер-клас зі створення  іграшкової прикраси “Синичка-невеличка”.

Чекаємо з нетерпінням весну, а з нею і ПЕРЕМОГУ!

Середа 15.02.2023

12 способів створити міцні відносини між братами і сестрами

Не забувайте, що позитивним вважається навіть проста усмішка, тобто необов'язково побиватися і вишукувати великі і яскраві позитивні події. У будь-якому випадку, ви можете просто взяти це за основу і прагнути створювати стільки приємних спільних моментів у відносинах дітей, скільки особисто вам під силу.

1. Зверніть увагу, в яких випадках діти грають разом. І використовуйте це.

Дослідження показали, що діти краще контактують під час ігор, які цікаві кожному з них. Знаючи захоплення кожного, ви самі можете запропонувати варіант, який підійде обом. Наприклад, якщо одна хоче грати в магазин, а друга хоче грати в космонавтів, то чому б не пограти в магазин на Місяці?

2. Не переривайте приємну гру.

Всі ви знаєте приказку "Не буди сплячу дитину", так ось тут те ж саме. Якщо діти грають разом із задоволенням, не втручайтеся, дайте їм насолодитися спільної грою.

3. Використовуйте гормон радості для зміцнення відносин.

Сміятися. Гуляти. Танцювати. Співати. Дуріти. Включайте в ваш день стільки заряджаючих занять, скільки це можливо.

4. Створіть "спеціальний час" для спілкування дітей.

Виділіть 10 хвилин протягом кожного дня на спілкування дітей один з одним. Це особливо допомагає у випадках, коли у дітей велика різниця у віці, або одна менше зацікавлена в спільних іграх, ніж друга. Ідея в тому, що це стає ритуалом, частиною розпорядку дня, формується звичка.

5. Якщо у дітей поганий настрій, запропонуйте зайнятися чимось, що вони обидві люблять.

Наприклад, спекти печиво або потанцювати.

Швидше за все, досвід спільного поліпшення настрою допомагає побачити, що брат / сестра можуть бути тією людиною, з ким легше справлятися з труднощами.

6. Додайте в ритуал укладання спати слова "На добраніч" і "Я люблю тебе", які брати / сестри говорять один одному.

У деяких сім'ях старші діти також читають книжку на ніч молодшим, що допомагає зміцнити відносини.

7. Підтримуйте дітей в турботі один про одного.

Якщо один з дітей поранився / вдарився / і т.д., нехай всі члени сім'ї залишать свої ігри і нададуть йї увагу. Якщо бачите, що діти готові підтримати один одного, дайте цьому розвинутися. Попросіть іншу дитину принести лід або пов'язку, або навіть запропонуйте допомогти вам з обробкою рани, наприклад. Залучайте всіх дітей до процесу, навіть того, хто можливо став причиною неприємності. Таким чином вона буде відчувати себе не тим, хто шкодить, а тим, хто здатний на допомогу і підтримку.

8. Замість поділу дітей знаходьте можливість для їх об'єднання.

"Ви можете допомогти один одному зібратися, щоб ви обидві були готові до виходу о 8 годині? Тоді у нас буде час піти до школи довгою дорогою і знову подивитися на бульдозери на будівництві. Так? Круто, ви команда! "

9. Впроваджуйте ідею об'єднання дітей в команду за допомогою сімейних справ, в яких вони зможуть діяти разом.

Наприклад, видайте їм величезний аркуш паперу, щоб вони могли малювати на ньому разом. І попросіть написати спільний лист для бабусі.

Або запропонуйте "полювання за предметами", але таким чином, щоб діти збирали речі разом, а не змагалися один з одним.

А коли дурієте, грайте командою дітей проти команди батьків.

10. Доручіть дітям завдання, за яке вони обидва будуть відповідальні.

Як варіант, вони можуть разом помити вашу машину і заробити гроші, які ви віддали б за мийку. Або, наприклад, вони можуть придумати відпочинок для всієї родини. Загалом, дайте їм можливість щось робити разом, втручаючись тільки при дійсній необхідності.

11. Створіть сімейний журнал доброти.

Зробіть журнал в будь-якому зручному для вас вигляді, попросіть дітей прикрасити його. Напишіть на ньому "Наш сімейний журнал доброти". Почати його можна з будь-якої надихаючої цитати на тему доброти. Після цього звертайте увагу на прояв доброти між дітьми і записуйте їх в журнал, відзначаючи дату.

Важливо проговорювати, що доброта робить щасливішими не тільки того, хто її отримує, а й того, хто нею ділиться.

Поступово діти самі почнуть звертати увагу на добрі вчинки і просити батьків записати їх в журнал.

12. Допомагайте дітям впоратися з проблемою, не звинувачуючи нікого з них.

Конфлікт це нормальна частина людських відносин. І звичайно, періодично ваші діти будуть битися. Наше завдання, як батьків, не приймати чиюсь сторону. Це допоможе знизити рівень суперництва між дітьми. Замість цього навчайте дітей іншим способам виходу з конфлікту, таким як слухання, вираження своїх потреб без нападу на іншого і пошуку рішення, яке влаштує обидві сторони.

Основне, чим ви можете допомогти своїм дітям налагодити відносини - це створити власний міцний зв'язок з кожним з них. Щоб кожна дитина знала, що її відносини з вами не залежать від брата / сестри, скільки б уваги вони не отримували, тому що у неї вашої духовної любові надлишок.

Вівторок 14.02.2023

Як вкласти дитину спати

Поради від Анни Бикової

До причин складного засинання відносяться звичка засинати зі сльозами, розуміння сну як покарання і гіпертрофована важливість засинання вчасно з боку батьків.

Поділюся своїми відкриттями і способами, які я використовувала під час роботи в дитячому садку.

*** Тілесно-орієнтована терапія. Я сідала на стільчик поруч з ліжечком. Одну руку клала малюкові на стегно, м’яко фіксуючи при цьому ноги, а другу – на плече і робила дуже легкі погойдування. Це дозволяє досягти м’язового розслаблення, а також розслабити нервову систему організму.

*** Спільне дихання. Тримаючи руки на тілі малюка, я приєднувалася до його дихання і деякий час дихала так само, як він. Поступово я робила своє дихання глибшим. Після чого починала потихеньку розгойдуватися в такт. За рахунок коливальних рухів і уповільнення дихання приходило розслаблення, і діти засинали дуже швидко.

*** Монотонне читання. При прочитанні тексту казки я вставляла в нього фрази про розслаблення і сон: «І сказав тоді ведмідь… Сяду на пеньок… З’їм пиріжок… Ляжу на травичку… Відпочину трохи…» Читати треба протяжно, на видиху, з паузами для плавного вдиху і з поступовим уповільненням темпу мовлення. При такому прочитанні теж відбувається уповільнення дихання у слухачів.

Як привчити дитину спати окремо

*** Вводимо атрибут спокійного сну. Ним може стати іграшка, з якою малюк буде засинати. З такою іграшкою легко засинається не тільки в своєму ліжечку, а й в будь-якому іншому місці.

*** Переїжджаємо на нове ліжко разом. Якщо дитина спала в батьківському ліжку, то можна спочатку мамі перелягти разом з малюком на дитяче ліжко. І тоді він спочатку звикає до нового ліжка (поруч з мамою), а вже потім, у звичному для нього ліжка, буде звикати спати без мами.

*** Створюємо додатковий стимул. А якщо особиста мотивація не дуже сильна, то можна створити додатковий стимул. Для цього можна разом з дитиною вибрати нову постільну білизну і якісь аксесуари: зірки, що світяться на стелі, гарний нічничок і талісман для приємних снів.

Понеділок 13.02.2023

   Війна змінила і продовжує змінювати нас. Багато родин, зокрема дітей, пережили травми. Але життя продовжується і завдання дорослих - допомогти адаптуватися дітям, які зазнали поранень, серйозних ушкоджень.

  У цій серії автори ставили за мету показати, як це, коли в групу дитсадка приходить дитина, яка відрізняється, бо має протез. Підтримка, гра, прийняття групою з одного боку і нові сторони життя дитини – з іншого. Діти зараз – це покоління з дуже розвиненою емпатією. Вкрай важливо підтримати їх і допомогти зберегти їм відчуття дитинства і тепла, особливо коли у когось із друзів сталися сумні зміни: з ним самим, з його родиною чи з його тілом.

П'ятниця 10.02.2023

   Сьогодні ділюся з вами списком РЕСУРСНИХ АКТИВНОСТЕЙ, які допомагають почуватися трішки краще у сьогоднішніх реаліях.

   ІНСТРУКЦІЯ З ВИКОРИСТАННЯ:

   Якщо помічаєте, що пригнічення настрою триває довше ніж 5 хв., - обирайте будь-яку доречну ресурсну активність зі списку та одразу виконуйте її.

   Моментальне покращення настрою гарантовано!

Середа 08.02.2023

Зворотній зв'язок група №5 "Мультяшки"

Вівторок 07.02.2023

7 лютого Міжнародний день безпечного інтернету

П'ятниця 03.03.2023

Вівторок 31.01.2023

Понеділок 30.01.2023

Як працювати з хвилюванням і тривогою дитини

    Часто, коли діти зіштовхуються з обставинами, на які вони не в силах вплинути або які здаються їм незрозумілими, у них виникають тривога й відчуття невпевненості у своїй безпеці.

   З одного боку, такі почуття є не тільки нормальними, а й необхідними, оскільки робота з різними видами тривоги може підготувати дітей і навчити справлятися зі складними життєвими ситуаціями.

   З іншого боку, деякі діти наділені підвищеною чутливістю та сприйнятливістю, що робить їх більш уразливими для тривожного стану, що виникає із цілком природних причин, не пов'язаних із психологічними порушеннями.

   Якщо дитина страждає підвищеною тривожністю, навіть з найкращими намірами батьки можуть зациклитись на даній проблемі і, роблячи все можливе, щоб дитина не страждала, фактично посилити її занепокоєння. Це відбувається тоді, коли батьки, передбачаючи страхи дитини, невміло намагаються захистити її від них.

  Щоб грамотно допомогти дітям справлятися із тривогою, пропоную такі 6 порад:

  1. Мета не в тому, щоб уникнути занепокоєння, а в тому, щоб допомогти дитині впоратися з ним

Ніхто з батьків не хоче бачити дитину нещасною, але кращий спосіб допомогти дітям подолати занепокоєння – це не намагатись уникати чинників, що його провокують. Треба, щоб дитина навчилась переносити тривогу й не надто звертала на неї увагу, живучи своїм звичайним життям, навіть якщо тривога присутня. Згодом у результаті такого ставлення вона буде зменшуватись або мине взагалі.

  2. Не уникайте факторів, які провокують тривогу

Захищаючи дітей від того, чого вони бояться, ви допоможете їм краще почуватися зараз, але не позбавите їх від посилення занепокоєння в довгостроковій перспективі.

Якщо дитина розгублюється в дискомфортній ситуації й починає плакати не з метою маніпулювання батьками, а тільки тому, що вона так почувається, і батьки негайно усувають фактор, який провокує тривогу, дитина відкриває для себе неконструктивний механізм того, як справлятися із тривогою, й буде застосовувати його в подальшому. Вона буде уникати певних місць і ситуацій, усе більше й більше обмежуючи себе від навколишнього світу.

  3. Висловлюйте позитивні, але реалістичні очікування із приводу занепокоєння дитини

Ви не можете гарантувати, що страхи дитини нереальні, і при цьому стверджувати, що вона не провалить контрольну, що їй обов'язково сподобається катання на ковзанах або що інші діти не будуть над нею сміятись під час декламації вірша.

Але ви можете висловити впевненість у тому, що з нею все буде добре, що вона зможе впоратися з усім цим, що в міру зіткнення зі своїми страхами рівень її тривожності згодом буде падати. Це дасть дитині впевненість у тому, що ваші очікування реалістичні, що ви не збираєтеся пропонувати їй зробити те, що їй не під силу.

  4. Поважайте почуття дитини, але не підживлюйте їх

Важливо розуміти, що бесіда про хвилювання дитини не завжди означає згоду з нею. Тому, якщо дитина боїться йти до лікаря, вам не треба применшувати її страхи, але також не варто й посилювати їх. Вам слід слухати й бути чуйними, допомогти дитині зрозуміти те, через що саме вона хвилюється, і заохочувати її впевненість у тому, що вона зможе впоратися зі своїми страхами. Ваша настанова повинна бути приблизно такою: «Я знаю, ти боїшся, і це нормально, але я з тобою, я допоможу тобі пройти через це».

  5. Не посилюйте страхи дитини

Ви не повинні подавати дитині вербальні або невербальні сигнали про те, що вона повинна чогось боятися.

Припустимо, дитина вже мала неприємний досвід спілкування із собакою. Наступного разу, коли біля неї буде незнайомий собака, ви можете почати хвилюватися через те, як вона буде на нього реагувати, і можете мимоволі «підказати» дитині, що зараз прийшов той момент, коли вона повинна тривожитись. Не робіть цього. Будьте спокійними й незворушними самі.

Пам'ятайте, що ваш особистий приклад спокою й незворушності щодо страхів дитини переймається нею, і вона свідомо чи несвідомо наслідує вас, тому постарайтеся приділити особливу увагу вашій власній поведінці, яка, безумовно, вплине на дитину.

  6. Контролюйте інформаційний контент, який споживає дитина

Діти не сліпі й не можуть закривати очі на навколишній світ. Вони час від часу бачать, що показують у телевізійних новинах. Вони чують, про що кажуть дорослі. Проте діти не можуть самостійно розібратись у тому, що насправді несе для них реальну загрозу, а що ні.

Як уже згадувалось вище, не слід повністю захищати дітей від факторів, які можуть викликати тривогу (обмеження повинні бути розумними). Але в той же час при перегляді сучасних телевізійних новин навіть здорові дорослі можуть відчувати хворобливу стурбованість. Тому зверніть увагу на те, який саме інформаційний контент споживає ваша дитина і в якій кількості. Ви можете вимкнути телевізор або принаймні дивитися його разом і обговорювати те, що ви бачите.

Середа 25.01.2023

Вівторок 24.01.2023

Трагедія у Дніпрі, аварія у Броварах...

Всі ми відчули різні емоції... Та для більшості із нас вони можуть стати небезпечними та руйнівними для нашого ментального здоров'я.

У цьому відео ви дізнаєтесь, як наша психіка реагує на масові трагедії під час війни та отримаєте поради щодо екологічного (безпечного) виходу із деструктивних емоцій.

П'ятниця 20.01.2023

Слухайте хоробру казку "Мій (Над)звичайний Пес" голосом співачки Злати Огнєвіч.

Чарівна історія про маленького песика, якого знайшли двоє братів одного зимового ранку. Чотирилапий став славетним псом-сапером, вчив дітей безпеці і рятував життя!

Казочка-подяка усім чотирилапим носикам, які нас оберігають, підтримують та гріють.

Четвер 19.01.2023

До вашої уваги дієві ЕКСПРЕС СПОСОБИ ЗАСПОКОЄННЯ, що стануть у нагоді, як для дорослих так і для дітей.

Бережіть дітей, себе та своє ментальне здоров'я. Все буде Україна!

Середа 18.01.2023

П'ятниця 13.01.2023

  ДИТЯЧІ ІСТЕРИКИ сповнюють батьків жахом. Стикаючись із дитячими істериками, легко втратити самовладання. Однак прояви такої поведінки в дітей – невід'ємна частина дитинства, і батькам годі щось із цим удіяти. Це тест на терпіння, і батьки повинні пройти його до кінця...

Спробуймо з’ясувати, чому трапляються дитячі істерики, як батькам їм зарадити і чи правда, що дитячі істерики – недогляд батьків?

Четвер 12.01.2023

ЯК ГОВОРИТИ З ВІЙСЬКОВИМИ

щоб берегти стосунки

  Ми не мали досвіду жити у війні. Тож так багато всьому ми вчимось з нуля, зокрема й особливостям комунікації з військовими. Питання як говорити з близькими, які захищають країну, є поширеним і на нього непросто дати однозначну відповідь. Бо з одного боку військовий/а – це все та ж знайома, близька людина, для спілкування з якою не потрібні додаткові “інструкції”, з іншого боку – ми розуміємо, що контекст життя (і стосунків) змінився. Слова можуть ранити, а можуть зцілювати. Тому важливо дбати про те, як ми говоримо і що ми говоримо одне одному – щоб будувати і зміцнювати стосунки-мости, а не руйнувати їх.

  Поряд з цим інтерес до такого роду питань є добрим знаком, адже свідчить про усвідомлення важливості делікатності та потреби проявити турботу у той спосіб, щоб вона була опорою і підтримкою.

  Нижче – кілька базових рекомендацій щодо комунікації, а в картках – думки самих військових, зібраних в особистих розмовах.

  В цьому, власне, і полягає ключова порада: запитайте у вашої близької людини, як би він/вона хотіла, щоб ви проявляли турботу, чим ділились, а про що не питали, як і коли краще і зручніше спілкуватись – це найбільш надійний шлях, адже не лише всі ми різні, а й умови, в яких перебувають військові, та можливості різні.

* Спокійний, дружній тон: емоційність і навіть тембр голосу має значення. Якщо ви схвильовані, то перш за все варто подбати про власну стабілізацію, щоб не передавати відповідний настрій військовому. “Емоційне зараження” є природним і автоматичним процесом, тож нехай ваша “синхронізація” відбувається не у тривозі, а в спокійній впевненості, позитивному налаштуванні.

* Більше розуміння, нуль звинувачення: зараз саме той час, щоб згладжувати всі гострі кути розмови і не переходити до звинувачень чи претензій. Вся енергія військового/ої має бути спрямована на бойові завдання і виживання, а не родинні конфлікти.

   Ваша ініціатива: будьте готові розповідати більше про ваші справи. Оскільки військові не можуть розповідати телефоном про деталі своєї роботи чи місце розташування, подбайте, щоб вам було чим поділитись натомість.

* Без порад щодо війни: всі ми слідкуємо за новинами, слухаємо експертів, маємо своє бачення чи оцінку ситуації, але краще лишити її при собі. Не потрібно повчати чи критикувати дії військового/ої чи командування.

* Бути собі другом: це велике випробування невідомістю, коли зв’язку немає чи зідзвони нечасті. На жаль, ваша близька людина може мати складні бойові завдання, які не залишають сил на розмову, або ж може не бути доброго зв’язку. “Острів тривоги” завжди буде в нашому серці, допоки рідні не повернуться додому з перемогою, – це неминуче. Тому й важливо подбати про підтримку себе і поповнення власних сил, щоб, коли з'явиться зв'язок, ви теж могли бути гарною опорою для своїх рідних.

Середа 11.01.2023

Вівторок 10.01.2023

Понеділок 09.01.2023

У межах Національної програми психічного здоров’я та психосоціальної підтримки, ініційованої першою леді України Олена Зеленська, Міністерство охорони здоров’я пропонує вправи-антистрес від психотерапевта Сергія Міщука (Serhiy Mischook), які допоможуть збалансувати психоемоційний стан.

П'ятниця 06.01.2023

Різдвяне привітання ЗДО №306, м. Кривий Ріг / ТЕАТР ТІНЕЙ

Четвер 05.01.2023

  05.01.2023 року у ЗДО №306 практичним психологом Дар'єю Куташиною було проведено майстер-клас зі створення ялинкової прикраси "Зірковий символ року - 2023". Роботи вийшли милі і дуже щемливі... Наші "зоряні вухастики" створювались з любов'ю і вірою, наповнювались бажаннями аби рік прийдешній був сприятливим і позитивним і неодмінно увінчався успіхом і ПЕРЕМОГОЮ!

Вівторок 03.01.2023

Незабаром з'явиться нова зимова казочка створена нашими творчим колективом, під керівництвом керівника музичного Ольги Дайченко. До речі, назва казки, що ми готуємо - "Пригоди Сніговика"! Здогадайтесь, кого ж Сніговик першого зустріне у лісі? Надаю фотопідказку...

П'ятниця 30.12.2022

Хоробра казка «Диво в темряві» - це казка-підказка, як розважити дітей, коли вимикають світло. Казка-подяка усім енергетикам, які відновлюють систему електропостачання.

Четвер 29.12.2022

Вівторок 27.12.2022

Понеділок 26.12.2022

Песик Тото з друзями весело проводять час разом! У цій серіі вони дізнаються багато цікавого про Україну і заспівають улюблену пісню «Ой у лузі червона калина». Нумо разом дивитися!

П'ятниця 23.12.2022

​

Четвер 22.12.2022

​

Вівторок 20.12.2022

​

П'ятниця 16.12.2022

​

Четвер 15.12.2022

Як людина переживає стадії прийняття горя, втрат та життєвих змін

При переживанні втрати у людини проходить два процеси – зовнішній, який ми називаємо траур, та внутрішній – горе.

Горе – нормальна, природна, необхідна й пристосувальна відповідь на втрату. Відчуття знедоленості та непоправної втрати завжди виникає після смерті тих, кого любимо. З. Фрейд писав, що час переживання горя, названий періодом жалоби не потребує втручання.

​

Вівторок 13.12.2022

Консультація: ФРАЗИ ДЛЯ НЕВПЕВНЕНОЇ ДИТИНИ

    Саме таким дітям потрібна підтримка не тільки батьків, але і вихователів, педагогів в школі, друзів.

  Якщо махнути на цю проблему рукою, то ви отримаєте людину, яка не зможе перетворити себе в дорослу самодостатню успішну особистість. Вона завжди буде шукати схвалення і підтримку, але не ту, яка дає впевненість, а ту, яка ще більше позбавляє віри в себе.

- ТИ ВИКОНАВ(ЛА) ВЕЛИКУ РОБОТУ!

Дитина розуміє, що для вас не важливий результат, головне – ви бачите її зусилля до результату і цінуєте ці зусилля.

- ТИ - ВІДМІННИЙ ПРИКЛАД!

Навіть якщо дитина засмучена, що «опинилася крайньою» або її образили, знайдіть моменти в цій ситуації, де вона була на висоті, вселивши їй, що проявляти погані почуття набагато простіше, ніж стримати себе.

- МЕНІ ПОДОБАЮТЬСЯ ТВОЇ ІДЕЇ!

Дитина почута і отримала ваше розуміння – це дуже цінно для невпевнених дітей.

 - ТИ ТОЙ ДРУГ, ЯКОГО Б Я ХОТІЛА, КОЛИ БУЛА В ТВОЄМУ ВІЦІ!

Це дуже мотивуюча фраза від дорослого. А якщо це значимий дорослий – фраза відвертого захвату і визнання дитини.

- У ТЕБЕ ВІДМІННЕ ПОЧУТТЯ ГУМОРУ!

Гумор – це міст до комунікації. Часто невпевнені діти бояться бути осміяними фразою: «Ой, як смішнооооо…»  І починають вважати, що гумор-це не їх коник. Розвивайте гумор у ваших дітей, як частину їх впевненості!

- ГОЛОВНЕ – ТИ ЗРОБИЛА ЦЕ САМА!

Сама – це визначальне слово. Це віра в її сили! А не в бажання бути тільки переможцем.

- ТИ ВІРИШ МЕНІ? Я ТОЧНО ЗНАЮ, ЩО ТИ ДОСЯГНЕШ УСПІХУ!

Ці слова підтримки від значимого дорослого дуже окриляють дітей. Віра в успіх має бути спільною!

- Я БАЧУ, ЩО ТИ НЕ ЗДАЄШСЯ! ВСЕ ВИЙДЕ!

Коли ваша дитина домагається чогось знову і знову, вона вже готова опустити руки … Але вона чує, що її зусилля помічені вами. Є віра в неї – це цінно!

- Я ЗНАЮ, ЩО ПОТРІБНО БАГАТО ВОЛІ, АБИ БУТИ ТАКОЮ ЧЕСНОЮ, ЯК ТИ ЗАРАЗ…

Невпевнені діти можуть обдурити вас, просто через свій страх зіткнутися з проблемою... Не сваріть, що вони уникли якогось доручення або події. Похваліть за сміливість у цьому зізнатися.

- БУДЬ-ХТО МОЖЕ ПОМИЛЯТИСЯ!

Помилки це сходинки до успіху. Розкажіть, як ваша помилка або відомої людини, призвела до перемоги.

- ЧУДОВА ІДЕЯ! ЯК ТИ ЦЕ ПРИДУМАВ(ЛА)?

Дайте шанс невпевненій дитині ще раз насолодитися своєю ідеєю. Розповідь про її «вигадки» буде закріпленням її значущості.

- ЦЕЙ СВІТ БУВ БИ КРАЩИМ, ЯКБИ БУЛО БІЛЬШЕ ТАКИХ ЛЮДЕЙ, ЯК ТИ!

Це пояснювати не треба.

- ТЕ, ЩО ТИ ЗРОБИЛА ДЛЯ МЕНЕ (друга, брата, сестри), БУЛО ДІЙСНО ДОБРИМ (важливим, потрібним, гідним …)

Ваше захоплення вчинком дитини.

- Я ЛЮБЛЮ ТЕБЕ!

Тут додати нічого!

А які фрази ви говорите своїм дітям, коли відчуваєте, що вони невпевнені в собі?

​

П'ятниця 09.12.2022

Відеоролик АКЦІЇ  “Наші долоньки проти насилля” 

​

Четвер 08.12.2022

   Жінки й дівчата займають перше місце серед постраждалих від домашнього та гендерно зумовленого насильства. На жаль, справжні масштаби такого насильства нерідко приховані. Дуже малий відсоток постраждалих звертається по допомогу, адже пересилюють страх, сором, відчай, безсилля та недовіра до всього світу.

   На 16 днів активізму проти гендерно зумовленого насильства ІОМ підготувала відео, яке доносить до жінок й дівчат: насильство ніколи не є нормою, про нього потрібно говорити, не варто соромитися просити про допомогу.

Понеділок 05.12.2022

   Дорогі волонтери! З професійним святом вас! Завдяки вам і вашим зусиллям, цей світ стає добрішим, безпечнішим, щасливішим. Щастя вам, процвітання, життєвої енергії, нових важливих досягнень. З Днем ВОЛОНТЕРА!

  Волонтер у перекладі з англійської мови означає добровільний помічник. Це люди, які безоплатно працюють скрізь, де потрібна їхня допомога: у дитячих будинках, притулках, школах-інтернатах, будинках престарілих і на війні. Це не робота, а покликання.

  Офіційна назва Дня волонтера – Міжнародний день добровольців в ім’я економічного і соціального розвитку. Генеральна Асамблея ООН у 1985 році на 40-й сесії у спеціальній резолюції запропонувала урядам відзначати 5 грудня як “Міжнародний день волонтерів в ім’я економічного і соціального розвитку” (резолюція № A/RES/47/3), закликавши їх здійснювати заходи для спонукання людей у всіх сферах діяльності пропонувати свої послуги як волонтерів.

В Україні волонтерський рух розпочався у 90-х роках 20 століття, а на рівні держави офіційно був визнаним 10 грудня 10 грудня 2003 року постановою Кабінету Міністрів.

П'ятниця 02.12.2022

Щороку 3 грудня разом із світовою спільнотою Україна відзначає День людей з інвалідністю

  Сьогодні поговоримо про коректну комунікацію з батьками дитини з інвалідністю.

  Варто знати, що батьки дітей з інвалідністю мають у 6 разів більший ризик захворіти на депресію, а кожний п'ятий має ознаки ПТСР.

  Простих рецептів спілкування немає, але є елементарні етичні норми.

  Якщо зустрілися очима з дитиною чи її батьками - посміхніться. Не відводьте погляд — це змусить почуватися небажаними та ізольованими.

   Не питайте батьків про діагноз заради цікавості. Пам'ятайте - перед вами дитина зі своїм характером, захопленнями, улюбленими іграшками, одягом, мультиками, стравами! Хочете підтримати розмову — спитайте, що вона любить.

   Пропонуйте допомогу, якщо побачили якусь незвичну чи складну ситуацію. Проте не наполягайте, якщо вона не потрібна. Невміле поводження з дитиною чи її обладнанням може зашкодити більше, ніж принести користі.

   Емпатія проти жалості — не переходьте межу у спілкуванні. Сумніваєтеся, чи варто підіймати якусь тему — не робіть цього.

   Не героїзуйте батьків, утримайтесь від висловів типу “ти — герой”, “ти така сильна”. Не підбадьорюйте висловами, які на вашу думку мають вселити у батьків надію: “Люди з аутизмом часто геніальні”. Ці коментарі можуть бути болісними.⠀

   Пам'ятайте, батьки дітей з інвалідністю – так само як і всі батьки, просто люблять своїх дітей.

Четвер 01.12.2022

Середа 30.11.2022

       Акція "Наші долоньки проти насилля"

    Кожна дитина має право на щастя, любов і опіку. Але головне право – це право на життя, життя без насильства.

    Тому, в межах Всеукраїнської кампанії «16 днів проти насилля», пропоную вам разом з дітками долучитися до акції «Наші долоньки проти насилля».

    Для участі потрібно обвести діткам свої маленьки долоньки та за допомогою яскравих фарб, різнокольорових олівців розфарбувати свою долоньку.

   До участі також можуть приєднатися і батьки

   Потім потрібно сфотографувати свої долоньки та відправити мені в особисті повідомлення або ж у дану групу. І потім я зроблю виставку яскравих і гарних долоньок.

   Цим самим ми покажемо доброту, тепло, єднання, надію про безхмарне щасливе дитинство без зла, горя та насильства; мрію про спокій і злагоду в родинах та країні, про мир та взаєморозуміння, добро та любов.

Вівторок 29.11.2022

Понеділок 28.11.2022

Всеукраїнська кампанія "16 днів проти насильства"

Війна – не привід терпіти насильство: як захиститися від кривдника?

  Повномасштабна війна загострила проблему домашнього насильства в Україні. Випадки фізичного, психологічного й іншого тиску існували й раніше, але під час війни потерпілі рідше звертаються по допомогу — мовляв, є важливіші проблеми. Запам'ятайте, що це є хибною думкою!

  Попри війну, виправдання насильству немає! До того ж нині є чимало шляхів подолати насильство та розпочати життя спочатку. Зокрема, національна безкоштовна "гаряча лінія" запобігання домашньому насильству, торгівлі людьми та гендерній дискримінації надає безперервні психологічні консультації за номером 116 123. Колцентр працює за підтримки Фонду ООН у галузі народонаселення на базі ГО "Ла Страда". Працює урядовий колл-центр за номером 15 47. Також створено 30 бригад соціально-психологічної допомоги постраждалим від домашнього та гендерно зумовленого насильства у 17 містах України. Соціальні працівники та психологи таких бригад надають екстрену і планову допомогу як місцевому населенню, так і внутрішньо переміщеним особам.

П'ятниця 25.11.2022

«16 днів активізму проти гендерно зумовленого насильства»

   Кампанія "16 днів проти насильства" проводиться щорічно з 25 листопада до 10 грудня з метою привернення уваги до проблем подолання насильства в сім’ях, жорстокого поводження з дітьми, протидії торгівлі людьми та захисту прав жінок.

   Важливі дати, які охоплює період кампанії:

 25 листопада – Міжнародний день боротьби з насиллям відносно жінок;

 1 грудня – Міжнародний день боротьби зі СНІДом;

 3 грудня – Міжнародний день людей з інвалідністю;

 5 грудня – Міжнародний день волонтера;

 10 грудня – Міжнародний день прав людини.

   ООН пропонує у ці дні надіти одяг або аксесуари помаранчевого кольору, щоб висловити свою солідарність з рухом в ім'я майбутнього, вільного від насильства щодо жінок і дівчат. У багатьох містах світу пройдуть відповідні заходи, а знамениті будівлі будуть підсвічені помаранчевим кольором.

   Офіційно цей день був оголошений Генеральною Асамблеєю ООН у 1999 році, але відзначатися він почав із 1981 року в пам'ять про трагічну загибель трьох сестер Мірабель, які були жорстоко вбиті під час диктатури домініканського правителя Рафаеля Трухільо в 1960 році.

   Із 1991 року акцію "16 днів активізму проти насильства" підтримують у 100 країнах світу, щоб збільшити розуміння та обізнаність про всі форми насильства і створити соціальний простір, вільний від насильства.

   Перша леді також закликала не замовчувати випадки побутового насильства, а протидіяти йому.

Четвер 24.11.2022

АУДІОКАЗКА "Їжачок Лесик на новому березі"

  Продовження дитячої артерапевтичної казки про Їжачка Лесика! Історія, у доступній і зрозумілій формі розповідає малюкам про всі ті випробування, з якими довелося зіштовхнутися маленьким (однак таким відважним і сміливим) українцям 24 лютого...

  Тікаючи від небезпеки їжачок Лесик і його друзі опинилися на незнайомому березі. Все було дивним і незвичним. Які пригоди чекають героїв і чи зможуть вони знайти нових друзів в новому краї? Казку «Їжачок Лесик на новому березі» читає ALYOSHA. 

Вівторок 22.11.2022

Консультація психолога: Не порівнюйте свою дитину з іншими дітьми

  Порівнюй дітей між собою, підбурюй до змагання, виділяй улюбленців, і вони будуть рвати жили і вивертатися навиворіт, аби догодити.... Ви також так вважаєте??

  Вам здається, ви цього ніколи не допускаєте? А хто вчора перед сном докірливо говорив: «Дивись, твоя сестра вже вмилася і лягла в ліжко, а ти все ще бродиш. Ось їй я буду читати, а ти лягай сам». Або навпаки, в бік старшої: «Ну поступися маленькому, тобі що, шкода? Він тобі завжди поступається, не скупиться, не те, що ти!».

  Не те, що ти...

  З одного боку, ми начебто вже прийняли ідею «кожна квітка прекрасна по-своєму». Але справлятися з дітьми так важко і утомливо, а важелів тиску і влади у нас так мало, що стара добра конкуренція і ревнощі виглядають просто меншим злом. Похвали старшу доньку за допомогу по господарству, згадай, що «ти моя помічниця незамінна, не те, що ці противні хлопчаки», і готово! Дівчинка відмовляється виходити заміж за однокласника, бо «як же я матусю залишу в цьому свинарнику одну».

  Дорослі вганяють дітей в умови конкуренції і змагальності в ранньому віці, виправдовуючи свої дії їх підготовкою до дорослого життя...

  Але тут є одна, причому зовсім не маленька, обставина. Коли ми дорослі, ми маємо вибір, вступати в конкурентні відносини з іншими працівниками або не вступати. Зрештою, можна знайти собі таку роботу, де ти взагалі не будеш ні з ким перетинатися. Сидиш собі, програмуєш, або строчиш на машинці полотнища, або робиш торти на замовлення. Так, на ринку, безумовно, ти конкуруєш з іншими виробниками, але це не так помітно. Борешся не за любов, а за гроші.

  В той час, як у сім'ї дітям доводиться боротися за життєтворний ресурс — батьківську любов!

Так, одну дитину ці підначки підстьобнуть, змусять напружитися, докласти більше зусиль, підтягнути, нарешті, цю чортову математику і заодно навчитися підтягуватися на турніку. Іншого назавжди відверне від будь-яких змагань — «все одно я лузер». Дівчаткам взагалі більше хочеться знаходити спільне і згуртовуватися навколо цікавої задачі, ніж брати участь в гонках.

  Якщо вже вам так хочеться стимулювати дітей на досягнення, спробуйте ставити індивідуальні цілі: вивчити складний текст до суботи. Особисто тобі вивчити, тому що це додасть очок у рейтингу. І отримати нагороду. А не наввипередки з сестрою, яка і так обдарована пам'яттю і мовними талантами понад міру, тому запам'ятовує прочитане з одного разу. Зате вона не вміє малювати. Можна влаштувати конкурс малюнків — для балансу. Знову натравим дітей один на одного. Зрозуміло ж, що ніякої братської любові і допомоги у таких умовах не вийде?

  А можна взагалі не влаштовувати ніяких конкурсів в сім'ї, а цінувати і любити кожного таким, який він є. І керувати дітьми якимись іншими методами, через інтерес, наприклад. Через розуміння її власних потреб. Через розмови, в кінці кінців.

Понеділок 21.11.2022

Ігри та вправи для зняття напруження та стресу у дітей

П'ятниця 18.11.2022

АУДІОКАЗКА "Їжачок Лесик і лісова зграя"  

Їжачок Лесик жив у затишній нірці разом з іншими звірятами. Чому одного ранку Лесик і його друзі терміново вирушили у незвідану подорож - слухайте у хоробрій казці. Хоробру казку «Їжачок Лесик і лісова зграя» читає Ірма Вітовська.

Четвер 17.11.2022

   ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ ВПОРАТИСЯ ЗІ СТРАХАМИ?

   Завдання для арттерапії

   Страх у дитини – один із найпоширеніших запитів під час війни з боку батьків. І це – абсолютно нормальна реакція на нові умови, в яких зараз опинилися українці.

   Однак, коли дорослі здатні усвідомити свій страх і зрозуміти його причини, то для дітей це надскладне завдання. І саме тут на допомогу батькам приходить арттерапія.

•    Перше, що ми маємо пояснити дитині, – боятися це нормально. Адже саме страх часто здатен врятувати життя. Всі бояться, і тут нема чого соромитись.
•   Далі нам важливо зробити страх предметним та зрозумілим дитині. Запропонуйте намалювати його. Якщо це образ, дайте йому ім’я. Так дитина ніби сама знайомиться з власним страхом.
•    Наступний крок – висміяти страх, зробити його «безпечним» в очах дитини. Розфарбуйте акулу рожевим або як страшний ворожий літак збивають українські бойові гуси.

   Разом з дитиною ви також можете намалювати зброю проти страху чи відважного супергероя.

   Це можуть бути навіть сучасні українські персонажі: як-от пес Патрон або сміливий Трактор, що краде ворожу техніку.

   Однак у разі критичної ситуації, пам’ятайте – краще звернутися до спеціаліста, аби дитячий страх не став серйозною фобією у майбутньому.

Вівторок 15.11.2022

   Вчимося говорити правильно аби бути толерантними та коректними!

   Лексика, якої варто позбутися:

   «Інвалід», «каліч», «каліка».

   Це саме ті слова, які першими потрібно викреслити з вашого щоденного словничка. Активно термін «інвалід» почав вживатися у часи Радянського Союзу – період, коли таких людей всіляко приховували від суспільства, переселяючи їх у віддалені від столиці населені пункти. «В СССР инвалидов нет!», – таке твердження пропагувалося в той історичний період часу, тому й до сьогодні термін «інвалід» зберігає негативний окрас.

  Як же правильно? Людина (жінка, чоловік, дитина, особа) з інвалідністю.

   «Інвалідний візок».

Це словосполучення також можна сміливо забувати, разом з іменниками «візочник», «калясочник».

Використовуйте словосполучення крісло колісне, а людина, яка його використовує, – людина на кріслі колісному.

«Людина з вадами зору/слуху/тощо».

Для того, аби пояснити вам, чому так говорити некоректно, звернемося до тлумачення слова «вада». Це негативна риса людини. Зазвичай вона «з’являється» як результат поганого виховання або шкідливих звичок. Наприклад, плюватися – це вада. До речі, некоректні звернення до людей також можна назвати вадою.

Використовуйте терміни «людина з порушеннями зору/слуху/ тощо».

«Недоумок», «відсталий», «недорозвинений».

Такі слова часто можна почути щодо людей з ментальною інвалідністю. Хоча це звучить не просто образливо, а й навіть дещо жахливо, сучасне суспільство продовжує активно вживати подібні фрази.

Як правильно? Відповідь ми вже дали вище – людина з ментальною інвалідністю.

Люди з обмеженими можливостями/особливими потребами.

Подібні фрази можуть здатися нам цілком «правильними» та ввічливими. Це справжнє ноу-хау української розмовної мови. Проте «з обмеженими можливостями» чи «особливими потребами» може бути будь-хто з нас, не лише людина з інвалідністю. У кожного з нас є індивідуальні риси характеру, навички, досвід або їх відсутність, які нас у чомусь обмежують. Тому такі словосполучення абсолютно не описують людей з інвалідністю.

Краще говоріть люди з інвалідністю.

«Людина з інклюзією» або «інклюзивна людина»

Останнім часом на просторах інтернету ці визначення почали вживатись дедалі частіше, коли мова йшла про людей з інвалідністю. Не треба так!

Інклюзія – це повноцінне залучення усіх без винятку людей у соціумі. Власне, й саме слово з англійської “inclusion” означає «включення, залучення». Інклюзивним може бути продукт, але аж ніяк не людина!

Давайте розширювати територію толерантності, починаючи із себе!

Понеділок 14.11.2022

   Толерантність – це повага до людської індивідуальності, визнання основоположних прав і свобод людини і громадянина, прийняття та правильне розуміння різноманіття культур та форм самовираження.

   А чи властива вам толерантність?

   Тема толерантності не проста. Її межі важко визначити нам, дорослим, що вже говорити про дітей. Проте, усі ми розуміємо наскільки вона є важливою, адже є однією із обов’язкових умов миру!

   Тому навчаймося толерантності самі та навчаймо її молоде покоління, будьмо толерантними у сім’ї, на роботі, у своєму колі спілкування і тоді людство стане на крок ближче до омріяного міжнаціонального діалогу та миру!

   Давайте розширювати територію толерантності, починаючи із себе!

П'ятниця 11.11.2022

Консультація психолога: "ЯК ГОВОРИТИ З ДІТЬМИ ПРО СМЕРТЬ"

   Є речі, про які важко говорити навіть у родині: смерть і скорбота.

Ми схильні уникати розмов про це з нашими дітьми. Сподіваємось захистити їх від негативних емоцій настільки довго, наскільки це можливо. Але цим можемо зробити ще гірше!

Ще до війни багатьом батькам було важко говорити з дітьми різного віку про втрату домашнього улюбленця чи близької людини, а при теперішніх реаліях ця тема усім дотична та все рівно слів бракує досі...

Коли дитина близько 4х років починає говорити про страх темряви, я прошу батьків підготуватися – зовсім скоро вони відповідатимуть на запитання про смерть та секс. Ці теми часто йдуть, переплітаючись, поряд. Зараз – страх темряви у дітей спровокований і постійним стресом.

Про те, як говорити і що говорити з дітьми про смерть у 4-9 років, щоб підготувати до цієї теми – власне, і написано у книзі української психологині Світлани Ройз "Таємниця Життя та смерті". А ось про те, як сказати дитині про смерть близького – давайте разом думати:

     1. Говорити треба. Що раніше, то краще. Ми знаємо, що наші невербальні сигнали завжди скажуть про наш стан, про те, що ми щось приховуємо. І це створить тло тривоги та нестійкості у дитини.

     2. Говорити з дитиною важливо тому, кому вона довіряє, з ким сформовані відносини близькості, з тим, хто в неї асоціюється з опорою. І той, хто зможе витримати емоції дитини

    3. Говорити правду. Заздалегідь підібрати слова, такі, щоб дитина їх зрозуміла. Не використовувати метафори – метафори зрозумілі дитині після 9-10 років. Для малюків - за ними будуть зовсім не ті образи, які ми припускаємо. «він полетів на небо» (і я працювала з дитиною, яка боялася літати літаком, бо там мертві люди і вона сама може померти), «він заснув» (і дитина може боятися засинати), «він нас покинув», « він тепер завжди буде за тобою спостерігати» (і це жахливий жах – перебувати за невсипущим контролем), «пішов у землю», «земля йому буде пухом» – це все незрозуміло, за кожним цим словосполученням – образ, який дитина домальовує, виходячи з своїх знань про світ). Будь ласка, уточніть у дитини те, що вона зрозуміла з ваших слів. Важливо, щоб дитина мала знання – смерть – це коли тіло перестає функціонувати. На жаль, ми цю людину не побачимо. Але завжди зможемо про нього пам'ятати. Ми говорим прямо – Людина померла. Людина загинула.

    4. Обов'язково говорити про те, від чого померла людина. (Звичайно, без подробиць). І наголосити на тому, що ніхто в цьому не винен (це конкретна хвороба, вірус, війна, трагічна випадковість). Нам важливо наголосити, що жодні думки дитини, її емоції не могли спровокувати смерть. (зараз ми говоримо, що винні лише вороги)

    5. Важливо бути готовими до того, що дитина не зрозуміє, що ми говоримо.

    6. Важливо говорити повільніше, ніж зазвичай, спостерігати за зміною пози дитини, можна говорити: ти хочеш у мене про щось запитати?

    7. Нам важливо дивитись у вічі дитині, зуміти витримати погляд.

    8. Не треба намагатися зберігати емоційну незворушність. Дитині важливо бачити, що у нас є емоції – це допоможе їй не завмерти у своїх почуттях і реакціях. Дитині можна сказати – мені дуже боляче, тяжко, страшно. Але ми разом і ми точно впораємось.

  9. Мислення дитини егоцентрично. Вона може розсердитися на померлого, що той його покинув, зрадив, не дотримався обіцянки, він може говорити, що його обдурили. Будь ласка, не потрібно дорікати дитині в егоїзмі. Їй важливо дати дозвіл і на злість: ти злишся? Я точно знаю, що якби ця людина могла, вона зробила б усе можливе, щоб завжди бути з тобою. Він точно тебе не покинув.

   10. Чи потрібно брати дитину на похорон? До 7-8 років – бажано, не брати. Те, що дитина там побачить, може її налякати. Дитині будь-якого віку, якщо сім'я вирішує, що дитині правильніше бути - на похороні важливо бути поруч із надійним дорослим, який її триматиме за руку, розповідатиме про те, що відбувається, коментуватиме, відповідатиме на запитання, даватиме теплий чай.

   На похороні загиблого воїна – дитині може бути важливо. Побачити, як шанують загиблого, бути частиною «історії героїзму». (З дитиною поруч мають бути дорослі, які зможуть захистити від надмірної уваги, пояснювати те, що відбувається, і дати підтримку). Якщо є можливість - дитині важливо передати річ близького, годинник, брелок, ланцюжок, будь що.

    11. Дитина до 6-7 років може навіть після похорону запитати – а коли до нас ця людина прийде у гості? Маленька дитина не відразу усвідомлює «кінцевість» того, що відбувається. (і не лякайтеся, коли дитина тикає паличкою у померлого голуба та жука – саме це його «дослідження кінцівки життя»).

    12. У будь-якому випадку, дитині важливо попрощатися з близьким – розглядаючи фотографії в альбомі, вдома при свічці, у храмі, можна спекти пиріг на згадку про близьке, зробити виріб, посадити квітку або дерево. З дитиною важливо говорити – розповідаючи різні історії (не тільки героїчні, не тільки про щось серйозне, це можуть бути і веселі історії). Важливо, щоб образ померлого був не ідеалізованим, а реальним. Можна говорити про те, що ми на цю людину колись злилися, колись з нього і з ним сміялися, за щось вдячні.

    13. На дитину раптом, у зовсім непередбачуваний час можуть накочувати хвилі смутку, туги, агресії, її буквально може затоплювати емоціями – і нам важливо пояснити, що це нормально. І показати, створити алгоритм, що в ці моменти можна робити.

    14. Важливо зберігати режим дня, звичні заняття, важливо перерозподілити те, звичне, що робила регулярно померла людина – може, гуляла, читала казки, співала.

   15. Протягом «нормального горя» (вибачте, це термін) – у дитини періоди смутку не довгі, вона відволікається, грає, їсть, ходить у туалет, і один із важливих пунктів – може згадувати і саму людину, і говорити про смерть – з рідними та друзями. 

  «Ускладнене горе» - коли дитина виявляє лише скорботу, у її житті немає радості, або вдає, що нічого не сталося, не ставить питань, не виявляє емоцій, униккає говорити взагалі на цю тему.

  Книги для дітей (читати з батьками)

  1. Таємниця життя та смерті. Світлана Ройз, ВСЛ

  2. Плутон. Валентина Вздульська. Vivat – ця книга про хлопчика, у якого помер улюблений собака Плутон (читати з батьками)

  3. Що таке смерть? Ейтан Боріцер. Чорні вівці

  4. Мій дідусь став привидом. Кім Фупц Окесон Чорні вівці

  5. Моя Ба. Tania Stus Видавництво Ранок (це зворушлива книжка про Бабусю)

  6. Мій дідусь був черешнею. Анджела Нанетті. ВСЛ

  7. Перлинка, наша метелик. Туула Пере. Ця книжка про дитину, у якої померла сестра (з цією книгою важливо бути вибірковими)

  8. Небеса Анни. Стіан Гулле. "Видавництво". Книга про Дівчинку і Папу, які сумують за Мамою

  Незважаючи на те, що смерть існує, ми обираємо Життя та Життєвість. І в пам'ять про тих, хто нам дорогий, давайте зміцнювати ЖИТТЯ! 

Четвер 10.11.2022

Рекомендації психолога: "Дитина стала свідком шокуючої події"

  Травматична подія є занадто важким тягарем для дитячого організму .⠀

  Страждання, біль, занепокоєння та порушення безпеки, як однієї з найважливіших потреб дитини, стають причиною значних змін у її функціонуванні.⠀

 Як допомогти дитині, яка стала свідком, почула чи побачила щось шокуюче та лякаюче, розповіли психологи Державної служби з надзвичайних ситуацій.

Вівторок 08.11.2022

Присвячується Дню української писемності та мови

  Після початку повномасштабної війни Росії проти України багато людей усвідомили важливість переходу на українську мову, тоді як принципове використання російської все частіше викликає нерозуміння та провокує скандали.

  Як же впоратися зі злістю, якщо близькі та друзі не намагаються говорити українською, і як підштовхнути їх до цього важливого кроку?

  Військовий психолог і ветеран Андрій Козінчук на своєму YouTube-каналі "У МОЇЙ ГОЛОВІ" пояснює: "Буває, що ми злимось на своїх друзів, які не переходять з російської на українську. Тут варто відокремлювати образ людини та властиву їй вербалізацію, тобто російську мову. Змушувати їх переходити на українську - неефективно, бо коли ти когось змушуєш, його психіка захищається. Їх потрібно спонукати переходити на українську, наприклад - самому говорити дуже красиво".

  Козінчук радить говорити друзям, що російська мова вас тригерить (зачіпає), ви відчуваєте небезпеку та дискомфорт. "Ви можете попросити їх переходити на українську мову, тому що вам так буде простіше. І що вас злять не друзі, а сам цей тригер", - пояснює він.

  Як контраргумент друг чи родич може сказати: "Ну ти ж мене розумієш". У такому разі варто донести йому, що для вас важлива не форма, а зміст. "Питання: чи готовий я купити російську ковбасу, тому що вона дешевша? Ні, тому що в мене зараз не економічні думки, а світоглядні", - наводить приклад Козінчук.

  За словами військового психолога, слід усвідомити цінності свого друга та не вихлюпувати агресію.

  "Лупашити друга за те, що він використовує російську мову або слухає Володимира Висоцького - не дуже ефективно. Але проговорити, що вас злить сам принцип говоріння російською мовою, дуже важливо. Ви можете сказати: "Я злюся. Тобі, напевно, складно перейти, і я це розумію (або не розумію), але мене це злить". Говоріть про свій стан, який він жахливий. І тоді ваш друг зрозуміє: "Так, якщо я говоритиму українською, це буде краще для мого друга"", - підсумував Козінчук.

Понеділок 07.11.2022

Рекомендації психолога:

Істерика то не про прояв слабкості. Істерику часто бояться, але насправді вона можлива тоді, коли є сили плакати, відчувати. Відповідно нема потреби послаблювати те, що є сильним.

  Що робити, якщо у людини поруч сталась істерика:

• дати їй відбутись: «якщо оркестр почав грати – дослухайте»,
• забезпечити безпеку, зменшити кількість сторонніх спостерігачів,
• дати людині відчути, що ви поряд, ви її чуєте,
• не намагатись заспокоїти!

  Людська психіка – неймовірна, і вона здатна витримувати навантаження і “зцілюватись”. І в розмові з тим, хто переживає важкий досвід, важливо зберігати позицію віри: не жаліти, а вірити в людину, її здатність справлятись.

​

П'ятниця 04.11.2022

Дуже часто я чую від мам маленьких дітей історії про те, що їхні діти жадібні, не вміють і не хочуть ділитись іграшками. Справді є період розвитку малечі, а саме від року до 3,5, коли вони не готові нікому давати свої речі. Це зумовлено декількома факторами, по-перше, в такі моменти дитина починає усвідомлювати принцип «приватної власності», тобто дитина починає розуміти що у кожного предмета є власник, і тільки він має право розпоряджатися ним. По-друге, часто діти в такому віці мають досить розмиті межі, а тому розповсюджують своє «Я» на улюблені іграшки, а спробу відібрати в них предмет вони розцінюють як зазіхання на них самих. В такі моменти не треба змушувати дитину віддавати власні речі.

Насправді ми можемо навчити дітей ділитись! І ключове слово тут – «навчити», оскільки діти егоцентричні по натурі і тому небажання комусь давати свої речі цілком природна якість.

Притримуючись наступних порад ви зможете виховати в дитини БАЖАННЯ ділитись і таку гарну якість як ЩЕДРІСТЬ.

Отже, ще раз наголошую, що мета в нас не змусити дитину поділитись, а стимулювати ЗАХОТІТИ це зробити.

1. Пропонуйте ділитись іграшками. Мова йде не про ситуації, в яких назріває конфлікт, коли інша дитина забирає іграшку, а ваша відстоює! Пропонуйте ділитись просто так, коли діти не сваряться за іграшки, а граються разом. До того ж, якщо ви поясните дитині, що ділитись означає не віддавати річ назавжди, а лише на певний час з її обов’язковим поверненням назад, малеча стане частіше давати свої речі.
2. Навчіть фразам, які висловлюють щедрість. Часто, коли ви просите малечу поділитись, вона банально не знає що і як сказати. Цілком нормально, якщо ви скажете малюкові «Синок, можеш сказати Дмитрику – «Візьми погратися ось цією машинкою, а потім мені віддаси»». Із власного досвіду можу сказати, що цей спосіб досить дієвий.
3. Заохочуйте дитину до самого процесу розподілу. Чи то під час гри, чи то під час обіду чи прогулянки по магазинах допомагайте малюкам чесно, по-справедливому ділити речі, предмети, їжу.
4. Розповідайте про переваги, які отримає той хто ділиться: можливість погратися чужою іграшкою, прихильність дітей внаслідок якої малюка будуть із задоволенням запрошувати до гри і т. д.
5. Поважайте право власності дитини. Тобто завжди питайте дозволу перш ніж користуватись речами малюка, дякуйте. Так дитина навчається поважати свою і чужу власність.
6. Хваліть за прояв щедрості та виявлене бажання ділитись. При цьому обов’язково опишіть, що зробив малюк і до яких наслідків це призвело, наприклад, «Максим тепер щасливий оскільки ти дав йому свій вертоліт», «Тетянка тепер поділиться з тобою своїм м’ячиком»…
7. Навчіться спокійно приймати відмову вашого малюка. Дійсно, дитина має право не давати власні речі і коли вона зрозуміє, що ви цілком нормально до цього ставитесь, в неї не буде потреби постійно всіх переконувати у тому що дана річ дійсно її.
8. Читаючи казки чи переглядаючи телепередачі звертайте увагу дитини на щедрі вчинки та на наслідки відповідної поведінки.
9. І на останок, показуйте власний приклад прояву щедрості. Діліться з подругами, іншими дітьми, рідними так щоб малюк бачив і чув як ви це робите.

Четвер 03.11.2022

Безперечно усі батьки бажають бачити свою дитину успішною і щасливою. Дуже цьому сприяє вміння правильно вибудовувати зв'язки з іншими людьми, вміння дружити.

Дружба – не вроджений навик. Звичайно, буває, що дитина знаходить його самостійно в міру дорослішання. Але всі діти різні і є ті, кому важко йти на контакт в силу деяких обставин, які батькам важливо знати і враховувати, щоб допомогти малюкові без проблем створювати міцні дружні взаємини.

Пропоную до вашої уваги заняття морально-етичного спрямування "Вчимося жити і дружити". Разом із Їжачком дізнаємося про унікальний секрет знайомства, згадаємо слова ввічливості, вивчемо правила дружби та допоможемо Їжачку-Голочці знайти справжніх, вірних друзів.

Відео заняття складається із:

1. Лялькова вистава тіньового театру (озвучили звірят: Ольга Дайченко, Таисия Бешевец, Олександра Нестерова, Евгения Лисица, Дар'я Куташина)

2. Морально-етична бесіда (інсценіювання кореційно-розвиткової роботи із дошкільником)

3. Гра за мотивами ілюстрацій казок

4. Мультфільм про Їжачка "Повір в любов"

Приємного перегляду!

Вівторок 01.11.2022

Понеділок 31.10.2022

Розпочинаємо Тиждень психології !!!

Тема цьогорічного тижня "ВЧИМОСЯ ЖИТИ І ДРУЖИТИ"

Консультація психолога: "Плекаємо добро у дитячих серцях "

Сучасні батьки вважають, що дитині важливо розвивати, перш за все, «пробивні» якості: наполегливість, впевненість, вміння постояти за себе і відстоювати власну правоту.

Безумовно, розвиток цих якостей теж має сенс. Однак останнім часом мало хто з батьків акцентує увагу на формуванні такої якості у своїх дітях, як доброта. Чуйність, щедрість, ввічливість, готовність прийти на допомогу – найважливіші характеристики особистості.

Як же плекати добро у дитячих серцях?

Почати формування доброго ставлення до оточуючих можна з навчання дитини піклуватися про інших. Яким чином? У першу чергу потрібно привчати її бути уважною до рідних та близьких.

Поспостерігайте за дитиною і з’ясуйте для себе наступне:

• Чи співчуває вона людям?

• Чи шкодує вона вас, коли вам погано, ви захворіли?

• Чи ласкава вона з рідними?

• Чи сміється вона над дітьми, коли у них щось не виходить, вони засмучені, плачуть?

Виховати почуття милосердя у дитячому серці можливо. Для цього:

• завжди демонструйте дитині своїм прикладом, як ми можемо допомагати комусь, хто потребує цього;

• підгодовуйте птахів і тварин (особливо взимку);

• допомагайте людям похилого віку (наприклад, пронести важку сумку або допомогти перейти через пішохідний перехід);

• допомагайте сусідам;

• вчіть дитину піклуватися про членів сім’ї.

Діти, які бачать добро з дитинства, будуть прагнути робити його протягом усього життя.

Пам’ятайте, доброта формується у сім’ї. Вчіть дитину допомагати нужденним і слабким, піклуватися про близьких, не ображати молодших і тварин. Виховуйте вміння робити добро щодня. Стаючи добрішою і милосерднішою, дитина правильно розвивається емоційно, завдяки чому формуються такі риси, як відповідальність і чуйність. Посійте у дитячій душі любов – так ви зможете виховати хорошу людину. 

П'ятниця 28.10.2022

    Доброго дня, люблячим батькам! Прошу звернути увагу на чудову збірку аудіооповідань та казкових історій з терапевтичним ефектом. Літературно-художнє видання для читання та слухання дорослих з дітьми дошкільного та молодшого шкільного віку. Озвучила оповідання співачка Alyosha.

    «Таємні історії маленьких і великих перемог» – це збірка оповідань, створених письменницею Танею Стус і покликаних розповісти дітям про складні питання, що виникають під час нашого досвіду проживання війни. Кожна з 10 історій у збірці делікатно й обережно розкриває та пояснює важливі, а подеколи й тривожні або болючі теми про війну. Реальність тут тісно переплітається з казкою, яка допоможе не лише дитині але і дорослому пройти складні випробування та покаже шлях до маленьких і великих перемог. 

Четвер 27.10.2022

Середа 26.10.2022

Вівторок 25.10.2022

"Мій портрет в сонячних промінцях"

Арт-техніка для зміцнення дитячо-батьківських стосунків

Понеділок 24.10.2022

Техніки розслаблення для дітей

• нехай дитина зручно сяде. Одну руку потрібно покласти на груди, а іншу – на живіт;
• запропонуйте дитині закрити очі, розслабити всі м'язи й глибоко дихати впродовж декількох хвилин;
• нехай дитина зосередиться на тому, як піднімається й опускається її живіт у такт диханню. Вона має уявити, як занепокоєння полишає її з кожним видихом.

• запропонуйте дитині сісти на стілець і розслабитися;
• нехай вона робить глибокі вдихи й зосередиться на своєму диханні;
• потім дитина має по черзі розслабити м'язи шиї, спини, плечей і обличчя;
• далі нехай уявить себе впевненим і мотивованим учнем, котрий у змозі легко скласти іспит.

• перед виконанням вправи поясніть дитині, що глибоке дихання допомагає розслабитися;
• запропонуйте дитині зробити глибокий вдих і видути мильну бульбашку. У цей час вона повинна думати про щось позитивне і ніби поміщати ці думки в бульбашки. Дитина може думати про те, що любить або чого чекає;
• порадьте дитині виконувати цю вправу разом із друзями, щоб додати собі гарного настрою.

• запропонуйте дитині зайняти зручну позу – сісти або лягти. При бажанні вона може закрити очі;
• заохотьте її по черзі напружувати й розслабляти м'язи в різних частинах тіла;
• нехай дитина звертає увагу, як відновлюються її тіло й думки.

П'ятниця 21.10.2022

Тілесно-орієнтована вправа "Бутерброд"

Тілесно-орієнтований підхід — це один з найсучасніших і ефективних напрямків в психологічній практиці. Його відмінність від всіх інших полягає в тому, що звична психологічна робота доповнюється роботою з тілом людини. А це доповнення є особливо важливим, коли мова йде про маленьких клієнтів психолога — про діток. Дитина за своєю природою є абсолютно тілесним. Згадайте, малюк, якщо він голодний, мокренький або хоче спати, завжди починає вередувати і плакати. У нього ще не існує розподілу дискомфорту на емоційний і тілесний. Якщо йому погано тілесно — то погано і емоційно. І, навпаки, від надлишку негативних емоцій може траплятися розлад апетиту, сну, травлення. З дорослішанням ці дві сфери поступово диференціюються, відокремлюються один від одного.

Четвер - 20.10.2022

Консультація психолога: "Ніколи не кажіть своїй дочці/сину: "Тебе ображають бо ти йому/їй подобаєшся" 

   Коли ви говорите своєму малюкові, що його дражнять або ображають тому, що він подобається іншій людині, то пов’язуєте біль з любов’ю. Тим самим, ми, самі того не бажаючи, переконуємо маленьку людинку, що жорстокість – це нормально.

   Коли я вчилася в п’ятому класі, то життя перетворилося на справжнє пекло. Однокласник просто не давав мені проходу: дражнив, всіляко ображав, сміявся щоразу, коли я відповідала біля дошки. Мало того – як би ненароком штовхав кожен раз, коли проходив повз в шкільному коридорі. Одного разу я не втрималася на ногах, коли він вкотре стукнув мене плечем, до того ж спіткнулася об власні шнурки і впала на підлогу, розсипавши підручники і особисті речі. Це було жахливо боляче і соромно. У 11 років неможливо придумати нічого гіршого: для мене просто світ перевернувся від приниження і образи.

   Але найстрашніше було попереду: коли я прийшла до нашої класної керівниці, щоб поскаржитися на безперервні знущання, вона… розсміялася і поплескала мене по плечу: «Ти йому, напевно, просто подобаєшся!» Так несамовито і соромно мені не було ніколи в житті. Після цього випадку я більше ніколи не розповідала дорослим про те, що мене образили або принизили. Якщо ви думаєте, що ця стара шкільна історія не варта уваги, помиляєтеся. Тому що подібне ніколи і ні з ким не повинно повторитися. Тому що подібне, на жаль, відбувається часто-густо, мало того – викликаючи лише жарти і посмішки деяких дорослих. Ось що страшно.

   Нещодавно маленьку дочку моєї знайомої точно так же образив ровесник. І вона вирішила не мовчати: жінка розповіла про цю історію в Facebook, опублікувавши фото постраждалої дівчинки, яку довелося відвезти до лікаря для надання допомоги. Миле личко було все в крові, синяк під оком. Ось так сильно вона комусь «сподобалася»… Жінка написала: «Б’юся об заклад, ти йому подобаєшся».

   Як тільки я це прочитала, зрозуміла, що з цього все і починається. Саме це «ти йому подобаєшся» стало нормою в нашому суспільстві. Чомусь вважається, що заподіяти біль – це свого роду флірт, а значить – нічого особливого.

   Що відчуває жертва-дитина, коли чекає своєї черги до лікаря, де їй, можливо, зроблять укол або накладуть шви? Як ви думаєте, малюка втішать слова про те, що йому зробили боляче, щоб таким «оригінальним» способом виразити свою симпатію?! Це ж знущання, а не втіха! Але ж дорослі саме так і втішають дітей, коли тих дражнять або задирають в школі! Ні, це ненормально. Я не хочу, щоб моя дитина і інші діти думали, що насильство – це нормально. Я не хочу, щоб їх «втішали» таким варварським способом.

Дорослі думають, що таким чином заспокоюють і допомагають жити своїм дітям. Навпаки! Ви з ранніх років привчаєте їх до думки, що «б’ють – значить люблять»! Далі більшість дівчаток переносять це твердження і у доросле, сімейне життя і зненацька виправдовують вже свого кривдника: "Я отримала стусанів, бо чоловік просто сильно мене любить..."

   Ні! Ні! Ні!!!! Б'є - значить ст. 121, 122, 125, 126 та 127 КК України. А ніяка не любов!

Прийшов час дорослим взяти на себе відповідальність за ті речі, які ми втлумачуємо нашим дітям.

   Ось три причини, чому:

Середа - 19.10.2022

Рекомендації для батьків: "Звуки війни: як допомогти дитині не боятися сирени й гучного гуркоту"

   Вже восьмий місяць чимало українських дітей замість заспокійливої колискової чують гучні звуки сирени або дзвонів, що сповіщають про повітряну тривогу. МОЗ запитало у дитячої та сімейної психологині, авторки книг з дитячої психології Світлани Ройз про те, як заспокоїти дитину та навчити її правильно реагувати на звуки повітряної тривоги. Боятися того, що насправді лякає, – нормально. При цьому діти орієнтуються на нашу реакцію і на те, як ми їм пояснюємо те, що відбувається, які дії пропонуємо. Тому маємо знати, як діяти у подібних ситуаціях. Тож нижче – поради від Світлани Ройз.

Вівторок - 18.10.2022

Рекомендації для батьків: "Емоційне вигорання під час війни"

Понеділок - 17.10.2022

Рекомендації для батьків: "Як впоратися з тривогою"

Консультація для батьків: "Як говорити з дитиною про війну"